Перша писемна згадка про Тростянець Зборівського району – 1437 рік.
В міжвоєнний період в селі, яка тоді носило назву Тростянець Великий був Народний Дім, сільськогосподарський магазин, фільварок Сестер милосердя, молочарня Молочного кооперативу, млин «Спілки млинарів», греко-католицька та римо-католицька парафії, початкова школа, пожежна частина, «Український народний дім».
В Тростянці є дві святині, одна – зруйнована колишня церква св. Параскеви, 1893 року побудови, друга – діюча церква св.Параскеви (колишній костел).
В 1944 році, під час наступу радянських військ, німці у першій церкві, що була на пагорбі, облаштували спостережний пункт, з якого корегували вогонь німецької артилерії. Храм було піддано обстрілу артилерією червоної армії і був частково зруйнований. Через кілька років громада села намагалась відбудувати та відновити святиню, але голова колгоспу навпаки дав наказ розібрати храм на будівельні матеріали. Від церкви залишились лише елементи стін. Біля залишків церкви побудовано капличку, є пам’ятна дошка про ті події.
В 1950 році церкву було перенесено в костел в іншій частині села, для чого його дещо перебудували, розібрали шатрову вежу, перекрили дах. Проте класичний готичний стиль прослідковується завдяки збереженим автентичним елементам. Коли побудований був костел…, на жаль, на це відповіді не знайшли. Наразі церква Святої Параскеви належить греко-католицькій громаді села.
Поблизу села, на місці, де 1941 року німцями було розстріляно 202 військовополонених бійців радянської армії, і де знаходиться братська могила, 1948 року (реконструйовано 1978 року) споруджено досить незвичний для сприйняття пам’ятник: обеліск, у нижній частині якого зображена голова жінки-матері.
P.S. Якщо будете заходити на старий цвинтар коло зруйнованої церкви, особливо, коли будете самі, будьте обережні. Досить глибокі провалля до склепів заросли мохом, необачний крок вбік чи назад, і все. Поламані ноги, то мінімум, що може статись, а людей десь поблизу під час мандрівки ми не бачили.
Текст та фото Ігоря Дорожка.
