Село Веприк лежить на березі Псла, між Бобриком і Вельбівкою, недалеко від Гадяча. Населення села – близько 2900 осіб. Заснували Веприк на початку 17 століття. У 18 столітті це було сотенне містечко Гадяцького полку. В радянській історіографії Веприк відомий битвою, яка відбулася тут у січні 1709 року (24 грудня 1708 р., за старим стилем). Ось що пише про цю битву Вікіпедія:
На початку XVIII століття Веприк був сотенним містечком Гадяцького полку Війська Запорозького. Містечко не мало складних фортифікаційних споруд, але було огороджено чотирикутним 6-8 метровим земляним валом та палісадом з соснових колод, а також ровом.
У містечку розташовувалася залога кількістю 1100 солдат регулярної армії Московського царства та кілька сотень козаків Харківського слобідського козацького полку. Комендантом Веприка на той час був полковник Вільям Фермор (шотландець за походженням), його заступником був командир батальйону Івангородського піхотного полка підполковник С.Я. Юрлов. Спираючись на допомогу місцевих жителів, московські військовики та харківці тривалий час відбивали атаки шведів.
Успенська церква
22 грудня 1708 загони шведської армії на чолі з Карлом XII рушили на Веприк, але їм не вдалося відразу захопити містечко і вони взяли його в облогу.
6 січня 1709 року полки Карла XII та Івана Мазепи почали штурм фортеці Веприка з трьох боків, але він виявився невдалим. Карл XII велів припинити штурм і послав до обложених парламентера з пропозицією здатися, обіцяючи зберегти їм життя та майно. В іншому випадку він погрожував нікого не залишити в живих. Веприк капітулював.
Король дотримав обіцянку і на додачу видав кожному полоненому на знак поваги за виявлену мужність по 10 польських злотих. Фортеця була спалена шведами. Вони втратили при штурмі 2 тисяч чоловік вбитими і пораненими. Втрати захисників — 7 офіцерів, 167 солдатів убитими, 150 пораненими.
У 19 столітті Веприк мав понад 4 тисячі населення й був значним центром торгівлі та ремесел. Тут відбувалися 4 ярмарки на рік, розвинутим було ткацтво і кравецтво. В містечку було півтисячі дворів і 4 церкви – дві дерев’яні, які не збереглися, та 2 муровані – Миколаївська (1823 р.) та Успенська (1821 р.), які нині є окрасою Веприка. Обидва храми були зведені у стилі ампір на кошти поміщика Масюкова. Про них є повноцінні статті у Вікіпедії (Миколаївська, Успенська), тому ми повторюватись не будемо. Зазначу лише, що десь у Веприку є залишки козацьких валів, але вони так заросли бур’янами, що ми їх ідентифікувати не змогли.
Також у Веприку є колишній палац Масюкових, збудований у 19 столітті, щоправда його так сильно перебудували, що впізнати у радянському будинку культури колишнє поміщицьке гніздо, дуже складно.
Фото Романа Маленкова.
Миколаївська церква
Перебудований палац Масюкових
