Вознесенськ був заснований у 1795 році. Нині тут мешкає близько 35 тисяч населення. Свого часу це був центр цілого намісництва у Російській імперії, але свій статус він не втримав, поступившись Херсону та Миколаєву. Офіційних пам’яток архітектури у місті зовсім небагато, хоча старих будівель трохи є. Головними пам’ятками міста є Царська ротонда, збудована до приїзду імператора Миколи І, у 1837 році, в міському парку, та шляховий будинок-резиденція, зведений для того ж царя у тому ж році. В будиночку він мав відпочивати після тривалої мандрівки, а у ротонді – чаювати і милуватись краєвидами. Будиночок розташований на північній околиці Вознесенська, у лісі, біля залізниці. В будинку нині лісництво. Також біля залізниці, по дорозі від царської резиденції на схід, можна знайти місце, де розстріляли Мішку Япончика (Мойшу Вінницького) – знаменитого одеського нальотчика та полководця більшовиків. Там є пам’яний знак.
Далі трохи історії Вознесенська із Вікіпедії.
У XV сторіччі на горі, де річка Мертвовод впадає до Південного Бугу, стояла татарська фортеця Чичаклей. Великий Литовський князь Вітовт зруйнував фортецю та побудував на її місці замок Соколець.[3] Існує й альтернативна точка зору щодо розміщення фортеці «Чичиклея»[4]
Запорозьке місто Соколи (Соколов, Соколів) входило до Бугогардівської паланки. Наприкінці XVIII сторіччя Соколи стали адміністративним центром Бугогардівської паланки. Запорожці мали тут переправу через Південний Буг, що називалася Соколиною.
Під час російсько-турецької війни з козаків був сформований Бузький козацький полк, канцелярія його знаходилася в Соколах. У 1785 році був створений Бузький Єгерський корпус, до складу якого увійшли й бузькі козаки.
Місто Вознесенськ було засноване біля Соколів у 1795 році указом російської імператриці Катерини II як центр Вознесенського намісництва і названо на честь церковного свята — Вознесіння Господнього. Першим городничим Вознесенська у 1795–1796 роках був Вердеревський Миколай Іванович[джерело?].
15 квітня 1920 року формування УНР через нестачу боєприпасів та їжі відважилися на відчайдушний, майже рукопашний штурм вузлової станції Вознесенськ, зайнятої більшовицькими військами й повної запасів супротивника. Цією відчайдушною атакою чорні запорожці, якими командував Петро Дяченко відкрили дорогу до Вознесенська. Генерал Михайло Крат свідчив, що тоді було захоплено 2 мільйони рушничних набоїв, 32000 гарматних, 28 гармат, 5000 рушниць, 4 кулемети тощо.
Редакція та фото Романа Маленкова.
Царська ротонда
Шляховий будинок Миколи І
