Вишнівчик є сусіднім із Зарваницею селом, що раніше спільно з нею входили до складу одного населеного пункту – Зарваниця.
Перша писемна згадка – 1564 рік. У 1602 році Вишнівчик отримав магдебурзьке право. У 19 ст. в містечку були церква, костел, двокласна школа, нотаріат, пошта, аптека, гуральня, млин, станція жандармерії, а з 1850 по 1919 рік Вишнівчик був центром повітового суду. Після 1919 року Вишнівчик втратив статус містечка. З 1934 по 1939 – центр ґміни.Серед віруючих був практично паритет, на 1939 рік тут було 940 українців-грекокатоликів та 860 українців-римокатоликів.
В селі є церква Різдва Пресвятої Богородиці – колишній костел Небовзяття Пресвятої Діви Марії, будівництво якого тривало у 1853-1871 роках і фундований він був княгинею Марцеліною Чорторийською та власниками маєтків у Доброполі – Юзефом Охоцьким та у Зарваниці – Зефірином Охоцьким. А спочатку, з 1737 року цей костел був дерев’яним (фундатори – Міхал Александер Солтик та його дружина Юзефа з Маковецьких). З 1949 року костел використовувався як склад міндобрив та зерна, а наприкінці 1980-х за наказом влади культову споруду, яка вже була руїною, засипали сміттям.
Парафію утворено 1991 року, тоді ж їм передано і храм, який відремонтовано та очвячено на честь Різдва Пресвятої Богородиці 1992 року.
У Вишнівчику до Другої світової війни греко-католицька громада збудувала власний храм. Під час війни він зазнав незначних ушкоджень, які можна було відремонтувати, але обласна влада видала рішення розібрати церкву і з того каменю побудувати стайні для худоби в селі Котузів.
В церкві у Вишнівчику є Вишнівчицька чудотворна ікона, проте статусу відпустового місця храм і парафія не мають (ну поруч же Зарваниця).
Також в селі є могила з каменю, споруджена на місці масового поховання 108 вояків УПА (2002 рік).
У 1657 рокі поблизу містечка Вишнівчик сталась подія, яка в історії дістала назву Вишнівчицька катастрофа трансільванської армії. Яке відношення трансільванська армія мала до українських земель? Справа в тому, що за часів Хмельниччини Трансільванське князівство було союзником козацької держави, і досить вдало. Проте після кількох перемог та здобуття союзниками (ще також Швеція) Кракова та Варшави, почались військові невдачі. Карл Х відійшов, поляки вторглись в Трансільванію, трансільванському князю Д’єрдю ІІ Ракоці довелось капітулювати, і він залишив своє військо. Його армію в близько 10 тисяч вояків під Вишнівчиком оточили татари на чолі з Мехмет-Гіреєм та тримали в оточенні три дні. За досягнутими домовленостями в результаті переговорів, оточених повинні були звільнити за викуп. Проте, отримавши цей викуп, татари увіріались в табір угорців та, за виключенням незначної частки, якій вдалось прорватись, все військо було безжально перебите.
Фотографувалось пізно ввечері, тому за якість вибачайте.
Текст та фото Ігоря Дорожка.
