Село Заруддя Зборівського району згадується вперше з 1570 року. Від 1743 року це вже містечко. Входило до Золочівського округу Королівства Галичини та Володимирії у складі імперії Габсбургів, потім Австрійської імперії.
Поблизу села виявлені археологічні пам’ятки давньоруської культури, городище, що мало селища-супутники.
Свого часу в селі існував замок. Фортецю спорудив Ян Сенявський в середині 16 ст. Невеликі замки були споруджені і в сусідніх селах, ці фортеці разом входили до Поморянського ключа і захищали підступи до поморянського замку. На замчищі є залишки валів. Станом на 1782 рік фортеця ще існувала, оскільки того року була позначена на мапі фон Міга. Вона склаладася з чотирьох бастіонів, які з’єднувалися валами. На території фортеці були дві муровані споруди, она з яких, як правило, була палацом, інша, скоріш за все, господарською будівлею.
Замчище знаходиться на невеликому пагорбі, зараз на місці замку – школа.
Під час І світової війни село сильно постраджало та частково було зруйноване.
З пам’яток у селі є мурована церква Воздвиження Чесного Хреста, збудована у міжвоєнний період, 1927 року, реставрована 2000 року. Поруч з церквою мурована дзвіниця на три дзвони.
Текст та фото Ігоря Дорожка.
