Неодноразово проминаючи Михайлівку, яка на шляху Одеса – Рені лежить одразу після характерного болгарського села Зоря, я думав що і Михайлівка – село болгарське. Відразу згадувався голкіпер легендарної болгарської збірної із Стоїчковим, Лечковим та Костадиновим – Михайлов, та і взагалі це прізвище у Болгарії досить поширене. Довжелезні вузькі будинки під черепицею, такі ж яку у Зорі-Камчику. Нарешті, вдалося зупинитися й оглянути трохи село та його цікавий храм (знову ж нетипової архітектури, яку я ідентифікував як болгарську).
Свято-Архангело-Михайлівська церква (1860-63 рр.)
Доказ козацькості Михайлівки
Храм оглянув: масивна дзвіниця із великими дзвонами (які виглядали досить старими) зовсім не походила на єпархіальну архітектуру Російської імперії у ХІХ столітті. Але… церква виявилася все ж таки українсько-козацькою, як і усе село. І про це красномовно свідчила велика мозаїка на стіні будинку культури – дівчина із квітами у волоссі ще могла б зійти за болгарку, а от козаки у шароварах та із шликами… От тільки звідки болгарські риси в архітектурі – дізнатися не зміг.
Село Михайлівка було засноване у 1824 році козаками Дунайського козацького війська, втікачами із Запорізької Січі. У 1832 році село було козацькою станицею, а на чотири роки раніше тут був закладений та освячений перший храм Архангела Михаїла (на Бессарабії чомусь називають Свято-Архангело-Михайлівський – мабуть знову якісь болгарські приколи). Церква, мабуть, була зведена дуже халтурно, адже за 10 років фактично розвалилася й на її місці поставили нову, яку освятили у 1842 році. Перші храми були дерев’яними, а от протягом 1860-1863 рр. збудували мурований храм, який і сьогодні стоїть у Михайлівці
У 1892 році в пам’ять про спасіння царської родини під час аварії поїзда біля села Борки (недалеко від Харкова) було зроблено гарний дубовий іконостас. Зараз навіть смішно про таке згадувати – ну до чого тут іконостас, до отого спасіння.
У 1891 році в Михайлівці відкрили земську школу, у 1899-му – бібліотеку, а у 1901 році була відкрита церковно-парафіяльна школа.
Як і усій Бессарабії, Михайлівці та її храму пощастило що радянська влада прийшла сюди лише у 1940-му році (після розвалу Російської імперії тут 20 років правили румуни), тому церкву не зруйнували. Але у 1962 році її все таки закрили, а церковну громаду ліквідували. Знову богослужіння у храмі Архистратига Михаїла були відновлені у 1989 році, із того часу він працює. Є пам’яткою архітектури місцевого значення.
Текст та фото Романа Маленкова
