Теребовля – одне з найстаріших міст України, перша згадка про яке міститься в Іпатіївському літописі 1097 році. Назва міста походить від давньоруського слова “теребівля“, що означає місце, випалене в лісі. Найголовніша пам’ятка міста – руїни замку, який вражає п’ятиметровою товщиною стін. Існуючий замок – це вже четверта фортеці в Теребовлі. Першим замком, який відомий з історичних джерел, був давньоруський, споруджений у ХІ – Х століттях. Є гіпотеза, що тодішнє місто знаходилося на 2 км південніше сучасного міста на мисі, який утворює злиття річок Серет і Гнізна.
Наприкінці ХІ ст. Теребовля була центром удільного князівства князя Василька Ростиславовича, правнука Ярослава Мудрого. Василько прагнув створити тут власну резиденцію. Теребовлю за ним закріпили за на Любецькому з’їзді князів у 1097 році. Князування Василька в Теребовлі припало на період міжусобних війн. Київський князь Святополк разом з волинським князем Давидом, побоюючись Василька, запросили його до Звенигорода на День Ангела і підступно осліпили. Після того Василько перебував в ув’язненні на Волині, звідки його визволив його брат, перемишльський князь Володар. Разом вони у 1099 році розгромили війська київського та смоленського князів на Рожному полі біля Золочева, а потім спільно з половцями – угорське військо біля Перемишля.
Статус князівського граду Теребовля втратила у 1139 р., коли увійшла до спочатку до складу Галицького, а згодом – Галицько-Волинського князівства. Пізніше дерев’яні мури почали обкладати каменем. У 1241 році місто зазнало руйнівного нападу татаро-монголів. Фортеця була знищена.
Місто відродилося на початку XIV століття на новому місці на правому березі Гнізни. У 1340 р. збудоване його здобув польський король Казимир Великий. У 1366 році було споруджено замок, після чого Теребовля стала східним форпостом Речі Посполитої. Про цей відомо дуже мало: він був кам’яним зі стінами 1 – 2 метри завтовшки.
Магдебурзьке право Теребовля одержала у 1389 р. від короля Ягайла, а у 1415 отримала дозвіл на будівництво нового міста на лівому березі Гнізни. 1524 року литовсько-українські війська знищили під містом кілька тисяч татар. Протягом XVI ст. постійно фортеця постійно занепадала через численні їх напади. У 1634 році за декілька місяців замок за наказом коронного гетьмана Яна Тарнавського своїм коштом відбудував краківський каштелян Анджей Тенчинський. Наприкінці XVI ст. ремонтує теребовлянський староста Якуб Претвич. У 1594 під час повстання Северин Наливайко здобув замок, але не пошкодив, оскільки місцеві мешканці добровільно відкрили йому браму. Протягом 1605 – 1629 переніс 15 штурмів татар і знову занепав.
Фортецю, що збереглася до сьогоднішнього дня, збудували у 1630-ті роки на біля обриву високого плато (51 метр) на правому березі Гнізни під керівництвом місцевого старости Олександра Балабана. На її спорудження було витрачено 9000 золотих. Замок складений з різного розміру блоків і плиток теребовлянського пісковику. У плані він становить неправильний трикутник. Рештки стін, що збереглися, мають 4 – 5 метрів завтовшки, висоту до 18 метрів, а їх загальна довжина становить 107 метрів.
Мури замку сходяться у мисовій частині плато до величезної еліпсоподібної вежі-бастеї, яка значно виступає за межі оборонних мурів. На мурах і бастеях знаходилися бойові внутрішні дерев’яні галереї, від яких збереглися гнізда для балок.
Дві менші вежі (п’ятигранна і тригранна) збереглися на висоту 2 поверхів.
В’їзд зробили у вигляді арки на рівні 3 метри над землею. Він був додатково укріплений барбаканом, розташованим у східному мурі на значній висоті. Барбакан обрамлений тесаними блоками у стилі ренесансу, покладеними рустом. З внутрішньої сторони він має кам’яні різьблені консолі, на які опирався розвідний міст. Тільки через нього можна було попасти до замку.
Не обійшли новозбудований замок події Визвольної війни середини XVII століття. Дізнавшись про перемогу Богдана Хмельницького під Пилявцями, з міста втекла вся шляхта, а міщани перейшли на бік козаків. Разом з бургомістром вони організували життя міста за так званим “за козацьким звичаєм”, вигнали з Теребовлі усіх католиків, нападали на панські маєтки. Протягом 1650-х років замок витримав ще дві облоги козаків, місцевих повстанців і татар, а також напад загону опришків у 1656 році. У 1672 році його таки здобули козаки гетьмана Петра Дорошенка.
У 1674 році враховуючи небезпеку подальших нападів турків, польський сейм ухвалив рішення додатково зміцнити фортецю. Її комендантом було призначено Яна Хшановського. Наступного року його дружина Софія Хшановська (справжнє ім’я Анна Дорота фон Фрезен) відзначилася неабиякою мужністю при обороні замку від турків. Коли захоплення фортеці бусурманами було вже фактично неминучим, дружина коменданта пообіцяла вбити його, а потім саму себе, якщо той здасть твердиню туркам. мужність хороброї жінки виправдала себе: замок протримався до приходу військ Яна ІІІ Собєського і турки відійшли.
У XVIII столітті вдячні мешканці поставили під замковими мурами пам’ятник Софії Хшановській. Він зник приблизно у 1829 році. У міжвоєнний період його було відновлено, але під час Другої світової війни сам пам’ятник хтось вкрав. До наших днів зберігся лише постамент.
За іншою легендою місто врятувала від турків ікона Матері Божої Теребовлянської. Турки облягали Теребовлю вже два тижні, в місті почався голод. Одна жіночка постійно молилася до ікони Божої Матері, а згодом до неї приєдналися інші мешканці. Двоє молдавських воєвод, які знаходилися в турецькому стані, розповідали, що Діва Марія ходила мурами фортеці і відвертала кулі від стін. Сьогодні ця ікона зберігається у соборі Св. Юра у Львові.
У 1687 році турки захопили і остаточно зруйнували замок, після чого він вже ніколи не відновлювався. А після вигнання турків у 1699 році потреба в фортеці взагалі зникла. Австрійці збудували на території фортеці казарми, знесені у 1880 році. Пізніше замкові мури почали розбирати на будівництво доріг. Наприкінці ХІХ століття залишки почистили і прибрали.
В кінці 20-х років ХХ століття з ініціативи комісара міста Сильвестра Комісевича і бургомистра Казимира Міссоні на замку проведено реставраційні роботи. Головну вежу-бастею розчистили і відкрили в ній корчму. У 1930 учні Теребовлянської гімназії влаштували у фортеці театр просто неба.
В радянські часи аж до останніх років руїни фортеці поступово захаращувалися, і згодом замок взагалі не можна було побачити з міста. Пару років тому рештки замку частково очистили від дерев і трохи впорядкували територію. Тепер мальовничі руїни колись неприступної твердині добре проглядаються з сусіднього пагорбу.
Текст Андрія Бондаренка, фото Романа Маленкова.
