Путивль зустрічає гостей незрозуміло широким бульваром та банальними одноповерхівками – то радянський спадок, якого тут немало. Хоча загалом місто не назвеш типовим для сходу України, адже тут величезна кількість пам’яток і дуже значний туристичний потенціал.
Нині Путивль у Конотопському районі, хоча до адміністративної реформи був центром окремого району. В місті проживає близько 14 тисяч мешканців.
Ярославна – головний символ Путивля
Пам’яткою №1 у Путивлі є Мовчанський монастир. Його заснували вихідці із Софронієвської пустині (відомого монастиря, розташованого недалеко від Путивля) у 1591 році. Спочатку це була потужна фортеця (від неї нині збереглися лише рештки мурів та кілька перебудованих башт). На початку XVII століття тут розміщувалась резиденція Лжедмитрія І. Цей відомий в історії персонаж, який певний час був царем Московської держави, до сходження на трон деякий час мешкав у одній із башт Мовчанського монастиря. Нині ця башта перебудована в монастирську дзвіницю.
Спочатку культові монастирські споруди були дерев’яними. Будівництво перших мурованих церков відноситься до початку XVII століття. Саме тоді було збудовано головний храм обителі – собор Різдва Богородиці.
Головна пам’ятка Путивля – Мовчанський монастир (1591 р.)
Від початку XVII століття Путивль перебував у складі Московської держави (кордон між Московією та Польщею проходив по річці Сейм). Мовчанський монастир в ті часи був важливим для півдня Московії форпостом, адже стояв на татарському шляху. Тут був великий склад пороху та арсенал. Лише у ХІХ столітті обитель перетворилася на виключно культовий об’єкт.
Монастир є великим культовим комплексом. Деякі з його будівель перебувають у поганому (навіть жалюгідному) стані, але більшість збереглися дуже непогано. Нині триває реставрація обителі.
Мовчанський монастир розташований на високому пагорбі над долиною річки Сейм. Звідси відкриваються прекрасні краєвиди. На іншому пагорбі над долиною розташоване городище літописного Путивль-града. Поряд із ним стоять мальовничі руїни стародавньої господарської споруди із водонапірною баштою (кін. ХІХ – поч. ХХ ст.). В межах городища, в парку, височіє пам’ятник Ярославні. Тій самій про яку писали:
В Путивлі-граді, вранці-рано,
Саіває плаче Ярославна.
Як та зозуленька кує,
Словами жалю додає…
Тарас Шевченко “Плач Ярославни” (уривок)
Встановили пам’ятник у 80-ті роки минулого століття. Це один із головних символів міста. За відносно коротку історію він вже встиг обрости легендами. Одна з них говорить: „Якщо молодятам торкнутись Ярославни – шлюб буде тривалим і міцним”.
Водонапірна башта (ХІХ ст.)
Письмові джерела вперше згадують Путивль під 1146 роком. Хоча на одному із будинків в центрі міста ми помітили табличку, яка вказує на те, що Путивлю 989 років (відповідно до неї місто мали заснувати у першій половині XI століття). Якою інформацією користувалися автори таблички – нам не відомо. Хоча ми знаємо, що дехто з істориків припускає що Путивль заснував князь Володимир у 988 році (тоді знову виходить математична помилка, ось порахуйте).
У 1239 році літописний Путивль-град зруйнували монголо-татари. Після того місто відновлювалось дуже тривалий час. Із XVI століття (з перервами) Путивль перебував у складі Московської держави. У 19 столітті місто стало значним осередком торгівлі. Від тих часів тут збереглась значна пам’ятка торгової архітектури – Торгові ряди.
У Путивлі є ще один монастир – Святодухівський. Це оригінальний культовий комплекс, який складається із Спасо-Преображенського собору, зведеного у 1617 році, та надбрамної церкви-дзвіниці (1697-1707 рр.). Свого часу це був дівочий монастир. Наприкінці XVII століття в одній з його келій тримали ув’язнену після стрілецького бунту московську царівну Софью.
Святодухівський монастир (1617 р.)
Будівлі Святодухівського монастиря, як і будівлі Мовчанського монастиря, зведені у традиційних для Росії архітектурних формах. Але є в Путивлі будівля, яку можна вважати шедевром української архітектури, зокрема українського бароко. Це церква Миколи Козацького, яку збудували у 1737 році на кошти мешканців міста. Цікаво, що звели козацьку церкву в українських архітектурних формах в той період, коли Путивль був фактично російським містом. Хоча значну частину населення у місті становили українські козаки.
Церква Миколи Козацького є однією з головних пам’яток українського бароко в межах Східної України. Місцеві мешканці дуже шанують цей храм. Кажуть, що його не зачиняли для богослужінь навіть у радянські часи.
Церква Миколи Козацького (1737 р.)
Ще однією цікавою путивльською пам’яткою слід вважати будинок ремісничого училища, збудований у 1886 році на кошти багатого міського мешканця Маклакова. Нині у цій гарній модерновій будівлі розмістився один із корпусів сільськогосподарського технікуму.
Загалом Путивль подобається туристам: і маса пам’яток архітектури, історичні пам’ятки, цікава мальовнича природа (особливо долина річки Сейм). Але чому ж настільки бідною є туристична інфраструктура міста? Немає навіть готелю.
Текст та фото Романа Маленкова та Олега Години
Ремісниче училище Маклакова (1886 р.)
