Між піщаними берегами під горою в Яреськах звивається Псьол. Може в якісь прадавні часи ще молодий і бурхливий Псьол-вуж взяв та й відкусив тут напівкруглий шмат гори: «Покочуся, повалюся, лисої гори наївшись». Тільки безліч старих ручищ і нагадують про ті часи. А з гори, здається, пів полтавщини видно. Усі її ліси та луки.
Може Гоголя на ніч почитати, це ж його мала батьківщина? «С северной стороны все заслоняла крутая гора и подошвою своею оканчивалась у самого двора. При взгляде на нее снизу она йказалась еще круче, и на высокой верхушке ее торчали кое-где неправильные стебли тощего бурьяна и чернели на светлом небе. Обнаженный глинистый вид ее навевал какое-то уныние». Ех, Ніколай Васільєвіч, Лиса, та не та. Хоча гора у Яреськах Шишацького району, як на мене, мальовничіша, ніж її київська тезка. Одна з найвищих точок полтавщини носить ще й іншу назву – Сорокалітова гора. Ніби то тут жив колись козак на прізвище Сорокаліт. А може сорок літ тут жив?
Десь поряд Олександр Довженко знімав свою знамениту «Землю», але краєвидів самої гори у кадрі немає – не вірте путівникам. Між іншим, вони ж згадають, що в Яреськах народилася мати Миколи Гоголя, тут же вінчалися батьки майбутнього письменника. А от чомусь вони не знають, що тут також народилася Марія Яківна Яресько. Мати ще одного генія українського слова – неокласика Миколи Зерова.
Микола ЗЕРОВ
ПРАОСІНЬ
Як ніжна праосінь ти йдеш моїми снами;
Мов китиці калин рожевієш устами,
Очима темними, мов вереснева ніч,
Округлістю тьм’яних, алебастрових пліч
Ти невідступно скрізь з моїми почуттями.
Проміння слів твоїх стоцвітними огнями,
Стожарами мені горить у далині.
Ти давню праосінь нагадуєш мені:
Широколанний степ, бліді свічада ставу,
Берегових грабів грезет і злотоглави,
Повітря з синього і золотого скла
І благодатний дар останнього тепла.
Надумаєте побачити Сорокалітову гору – поєднайте подорож, наприклад, з Великими Сорочинцями і Гоголевим. Яреськи якраз між ними. Тільки не їдьте з боку Багачки, Байраку, Подолу – дорога є тільки на карті.
Вірші не писав, а от текст і фото Сергія Щербія
