Якщо Вам потрібно повертатись із Путивля у Київ, чи у Чернігів, не їдьте через Буринь – там жахлива дорога – це для нас була така рекомендація, і ми послухали. Поїхали прямо на Кролевець. Дорога погана, в деяких місцях – дуже погана (напевно через Буринь ще гірша), але ми не пожалкували, адже побачили прекрасні краєвиди долини річки Клевень і побували у двох цікавих селах – Яцине і Воргол.
Миколаївську церкву збудували у 1852 році
Садибний будинок поміщика Яцина
Яцине схоже на поліське село – навколо болото і ліс, більшість будинків дерев’яні, хоча значна їх кількість стоїть покинутими. Село виглядає безлюдним, хоча згідно із статистикою тут ще мешкає 319 осіб. За півгодини перебування тут ми побачили чотирьох місцевих мешканців, причому один чоловік їхав підводою, а двоє в далині копирсались на городі.
В центрі села стоїть будівля Яцинського НВК – навчально-виробничого комплексу, що свідчить по те, що в селі ще є діти старшого шкільного віку. Пізніше вдалося дізнатись, що в НВК перетворено місцеву школу; тут є група дошкільної підготовки, і всього працює 10 вчителів, які навчають 22-х учнів.
Будівля НВК видалася дуже цікавою. Навіть недосвідчений мандрівник-турист може визначити її давнє походження, мінімум початку 20 століття. Це дійсно стара будівля – колишній садибний будинок місцевого поміщика Яцина, який свого часу перейменував село – до нього воно називалося Ласкове й належало польському поміщику Терлецькому. Яцин викупив сільські землі у Терлецького десь у першій половині 19 століття (точних даних знайти не вдалося). Тоді ж він збудував садибний будинок, який нині приютив НВК. Стиль будівлі визначити важко (принаймні якщо ти не професійний архітектор). Будівля приземлена і трохи примітивна, особливо із погляду на низенькі господарські прибудови (хоча їх, можливо, зробили у 20 столітті). Подвір’я доглянуте. Увагу привертають колоритні клумби із прикрасами, які колись були автомобільними шинами.
Є у Яциному ще більш цікавий об’єкт – Миколаївська церква, збудована, згідно реєстрів, у 1852 році. Щоб до неї дістатись, потрібно повернутись до автобусної зупинки й прямувати брукованою вулицею до алеї ялин. Ця алея веде до храму, який виглядає покинутим і занедбаним (та він таким і є). Стиль – напевне єпархіальний, але із своїми особливостями, на які вказують залишки зовнішнього декору, який нагадує “цегляний” модерн (зокрема “кокошники” над вікнами та дверима). Якби я подібну церкву побачив поближче до Дніпра, то давував би її не 1853-м, а 1890-ми.
Незважаючи на деяку простоту архітектури, Миколаївська церква у Яциному виглядає дуже колоритно, особливо мені сподобалась баня – висока і випукла. Облущений тиньк (хоча в кількох місцях вдалося розгледіти залишки розписів), чагарник, що вже майже впритул підступив до стін, уламки цегли – все це вказує на тривале запустіння в храмі. На Лівобережжі, на жаль, подібна ситуація зустрічається нерідко – ніби й парафіяни є, а церква в занепаді…
Варто ще згадати, що під час Другої Світової в околицях села активно діяли партизани (тут партизанський рух був поширеним, адже навіть Ковпак вирушав у свій поход від Путивля), за що постраждали мешканці села – німці спалили 61 двір.
Текст та фото Романа Маленкова так Олега Години
