Кременець. І знову єзуїти

Я вже писав про єзуїтів – всюди, де б вони не будували, і у Володимирі, і у Львові, а особливо у Луцьку – це було щось надзвичайно ефектне. Те саме стосується і Кременця – єзуїтський монастир із колегіумом в Кременці – це щось особливе. Розміри, витонченість і стиль – ось головні складові величі єзуїтських монастирських комплексів, і в Кременці це зайвий раз доведено.

Єзуїти з’явилися у Кременці у 1702 році. Це була невелика місія Львівського колегіуму, яка складалася з кількох монахів, і прибула в місто, на запрошення його тодішнього власника, кременецького старости Януша-Антонія Вишневецького. Староста віддав єзуїтам греко-католицький храм, який стояв на ринковій площі. Народ трохи пообурювався, але його швидко придушили. А у 1712 році кременецькі єзуїти перейшли в підпорядкування Луцького колегіуму. Того ж року вони відкрили свою першу школу у Кременці – куди ж єзуїти і без школи.

У 1750-му році було відкрито Кременецький колегіум, для якого звели нові будівлі. Через три роки закінчили будівництво найефектнішої споруди комплексу – костьолу Ігнатія Лойоли та Станіслава Костки. Для ченців ордену збудували корпус келій. До речі автором проекту комплексу був місцевий монах Павел Гіжицький. Про нього так кажуть – та монах спроектував, але він був відомим на Волині католицьким архітектором, проектував і для бернардинів, і для домініканців, та і парафіяльні храми проектував.

Колегіум представляв собою ціле навчально-релігійне містечко, яке втім, проіснувало недовго – у 1773 році Папа Климент XIV розпустив орден єзуїтів. Від того часу монастир підпорядковувався Комісії народної освіти. Трохи пізніше тут відкрили школу, а у 1803 році, за наказом царя Олександра І (тоді вже Кременець був під Росією) тут відкрилася Волинська гімназія, яка пізніше трансформувалася у, майже легендарний, ліцей, із величезною бібліотекою та ботанічним садом.

Кременецький ліцей був найбільшим закладом світськї освіти в межах Правобережжя України. І освіту він давав чудову, тому на нього звернули увагу можновладці, і у 1833 році, за наказом царя Миколи І, ліцей перевели до Києва – на його базі було створено Університет святого Володимира (нині імені Шевченка).

У 1836 році в корпусах колегіуму відкрили православну духовну семінарію, яка працювала тут до 1902 року – звідси вона перебазувалась у Житомир. Після семінарії у будівлі вселилося Волинське єпархіальне жіноче училище.

З приходом на ці землі поляків у 1920-му в приміщеннях колегіуму знову відкрили ліцей, який пропрацював до 1939 року. В радянський період тут оселився вчительський інститут (з 1950-го педінститут). У 1969-му він перебрався до Тернополя.

Нині в колишньому костьолі розміщується храм Преображення Господнього УПЦ КП. В будівлях колегіуму різні установи, в тому числі школа.

Текст та фото Маленкова Романа

50.116836, 25.715046 Дивитись на мапі Google Maps