Скалат. Замок

Скалат – невелике містечко в Підволочиському районі, яке розташовується на річці Гнила за 30 кілометрів на південний схід від Тернополя. Перші документальні відомості про Скалат датуються 1512 роком, проте цілком ймовірно, що поселення існувало тут значно раніше.

У 1600 році король Сигізмунд ІІІ надає Скалату Магдебурзьке право, яке надає поштовх в розвитку міста, що в свою чергу почало вимагати додаткового захисту для поселення.

З тих причин близько 1630 року в Скалаті розпочинається зведення мурованого замку. Ініціатором будівництва твердині був тодішній власник міста Христофор Віхровський.

Сучасні розкопки показують, що на цьому місці і раніше існували дерев’яно-земляні укріплення.

Замок був квадратний в плані і розташовувався в заплаві річки Гнилої поблизу впадіння в неї двох приток. З усіх боків твердиня була оточена ровами, які при потребі наповнювались водою з річки.

Замкові мури сягали шести метрів у висоту і двох в товщину. Окрім того додаткового захисту надавала навколишня болотиста місцевість, а також штучне озеро з північного боку. На територію замку можна було потрапити через підйомний міст.

По кутах твердині було зведено чотири п’ятикутні башти, які початково були двоярусними, а згодом було добудовано ще два яруси.

Незважаючи на свою неприступність замок неодноразово захоплювали, зокрема тричі його здобували війська Богдана Хмельницького у 1648, 1649 і 1651 роках.

У 1667 і 1672 роках твердиня зазнавала нападів з боку турків і татар, а в 1675 році замок зруйнували турецькі війська Ібрагіма Шишмана, після чого твердиня простояла майже 30 років в стані руїни.

Після того як наприкінці XVII століття Поділля було визволене з турецького володіння новим власником Скалату стає Ян Фірлей, який був одруженим на донці Христофора Віхровського. Згодом містом і замком володіли Калиновські, Водзицькі і Сціпіони.

У 1766 році останній король Речі Посполитої Станіслав Август Понятовський поновив місту Магдебурзбке право, яке у 1795 році Австро-Угорщина ще раз підтвердила.

Оскільки в другій половині XVIIІ століття твердиня втрачає своє оборонне значення, то замок суттєво перебудовується. Тепер він виступає в якості резиденції тодішньої власниці Скалату Маріанни Сципіонової-Водзицької. В той час тут було зведено двоповерховий бароковий палац, а на території замку розбили невеликий парк з низькорослими насадженнями.

Наступними власниками Скалату була родина Тарлів, а з 1815 року по 1869 містом володіли Понятовські, які продали його єврею Зюскінду Розенштоку.

Наприкінці ХІХ століття черговим власником міста і замку став граф Ростоцький, на замовлення якого архітектор Теодор-Маріян Тальовський відреставрував замкові башти та побудував поруч з замком неоготичний костел.

В роки Першої світової війни замок зазнав сильних ушкоджень, проте в міжвоєнні роки споруду було відновлено. Останнім власником замку був Олександр Потоцький, який, не маючи коштів на утримання скалатського маєтку, передав замок у володіння міста практично перед приходом на ці землі радянської влади.

Під час Другої світової війни замок знову зазнав руйнувань. У 1960-их роках було проведено реставрацію споруди. Тоді ж башти було покрито черепицею, яку в 2004 році позривав ураган.

Сьогодні замок в Скалаті входить до складу історико-архітектурного заповідника “Замки Тернопілля”. Хоч і не швидко, але поступово ведеться відновлення твердині. В майбутньому тут планується відкрити музей.

Поруч з замком стоїть костел святої Анни. На перший погляд споруда храму виглядає років на сто. Проте це не відповідає дійсності, бо звели храм вже в роки незалежності. Будівництво було завершено в 2002 році, тоді ж костел освятили.

Даний костел є вже п’ятим на цьому місці. Перший було зведено в далекому 1643 році, а зруйнували його під час військових дій у 1702 році. Проте вже через рік з’явився новий храм. Третій костел збудували у 1816-1817 роках, він носив титул Успіння Пресвятої Діви Марії. Цей храм згорів у 1898 році, після чого у 1900 році на замовлення вище згадуваного графа Ростоцького в романсько-готичному стилі новий храм звів Теодор-Маріян Тальовський. У 1945 році костел було закрито, а у 1959 році разом з іншими 38 костелами скалатського деканату його було підірвано. Не часто в роки незалежності будуються нові великі костели, проте в Скалаті це відбулось. Храм почали зводити у 1995 році, а освятили його в 2002 році на честь святої Анни.

На завершення пропоную подивитись на панораму замку з південно-західного боку.

Автор тексту та фото Роман Бречко                            rbrechko