Села Великі та Малі Загайці розділяє долина річки Вілія. У Великих Загайцях збереглася дерев’яна церква 1702 року, але про неї ми розповімо іншого разу, а зараз про унікальну оборонну церкву в Малих Загайцях, та про монастир, який сформувався навколо неї.
В Малих Загайцях трохи більше двох сотень мешканців. Дістатися сюди непросто – від траси Р-32 Кременець – Біла Церква до Великих Загайців тягнеться грунтова дорога, з елементами щебневої висипки. Їхати дуже неприємно, як і з Великих Загайців до Малих – там крутий спуск до річки, гронтовкою та бруківкою, а потім підйом вгору, до монастиря Івана Милостивого.
Нині монастир підпорядковано російській церкві. Ми потрапили, випадково, на відвідини монастиря “самим владикою” – розбитою дорогою доїхав до обителі митрополит Тернопольський, який сприяв її відновленню у 90-х роках, після 30 років забуття (чи то пак – закриття). Ні щоб зробити дорогу до села – селяни висипали квітами (в прямому сенсі) дорогу до храму російському ставленику, активному противнику української автокефалії – Борису Наумовичу Генсіцькому (митрополиту Сергію). Це було справжнє раболіпство – бачили б ви як бігали священники та монахи…
Монастир Івана Милостивого був заснований у 1625 році. Є думка, що ініціатором заснування був Петро Могила – може це і правда, але точно правда, це те, що кошти на будівництво дала Ірина Ярмолинська із литовського боярського роду Боговитинів. Основою монастиря стала церква-фортеця Івана Милостивого, яку будували протягом 1626-1637 рр.
Монастир будувався, як православний – який би ше заснував Петро Могила. Наприкінці 17 століття він перейшов до греко-католиків, у 1794 році, після поділу Польщі, та окупації Волині росіянами, знову став православним. А у роки радянського лихоліття, у 1964 році храм закрили. У келійному корпусі діяла школа, а церкві пощастило – вона залишилась діючою, парафіяльною.
Загаєцький монастир Івана Милостивого у 17-19 століттях мав гарну бібліотеку, де зберігалося багато цінних стародруків, в тому числі Острозька Біблія. У 1914 році, напередодні Першої Світової війни бібліотека перебралася у Почаївську лавру. А ще у 19 столітті, в монастирі функціонувала духовна школа (училище). Якщо хочете дізнатися про монастир більше – читайте у Вікіпедії.
Головна окраса і цінність Загаєцького монастиря – оборонна церква Івана Милостивого. Дивовижний храм вштриканий бійницями і стрільницями (оті, що у вигляді замкової щілини). Вхід через високу башту-дзвіницю, а всередині романсько-готичні склепіння і тісно – ну звичайно, стіни ж товстелезні. Склепіння нависають досить низько, адже над ними другий ярус – отам якраз оті бійниці та стрільниці. Туди, на жаль, не пускають. Унікальний храм. Не гірший за Сутківецький. Схожий на трансільванські (щоправда на менші їх зразки), але там, у Румунії, храми готичні, а в Малих Загайцях церкву-фортецю звели у візантійських формах із елементами раннього бароко. Так пишуть фахівці, але от мені якось не віриться про візантійські форми.
Текст та фото Романа Маленкова.
