Володимир-Волинський. Тисячолітнє місто з колекцією пам’яток

Важко знайти в Україні місто, подібне до Володимира-Волинського (далі непотрібну другу половину назви буду опускати – в Україні Володимир один) знайти важко. Відразу в пам’яті вискакує Переяслав – велике княже місто, із понад тисячолітньою історією, нині невелике, дуже провінційне, але дуже насичене пам’ятками архітектури й історії. Але в Переяславі, на жаль, не збереглося пам’яток з таких різних періодів і конфесій. У Володимирі є православні Успенський собор Княжої Доби та унікальна Василівська церква-ротонда литовського періоду, три католицькі храми та монастир польського періоду, православна церква та лютеранська кірха російського періоду. От так.

Успенський собор та єпископський замочок із дзвіницею

У 1795 році Володимир, разом з усією Волинню, був окупований Російською імперією, і саме тому він нині більше схожий на банальний радянський райцентр, ніж на містечко, які ми звикли бачити на Галичині, і навіть 20 років польського владарювання (1921-1939 рр.) не допомогли –  ніякої гармонії міського ансамблю, страшненька автостанція, базар, банальні безликі будинки радянського періоду та величезний приватний сектор. Виходить так, що численні пам’ятки архітектури не з’єднані між собою старовинною вуличною забудовою і виглядають чужорідними елементами серед загальної сірості. Але стій вони навіть у холодній глинистій пустелі Гобі – і тоді їх варто було б побачити. Обов’язково. Комплекс пам’яток Володимира – це унікальна архітектурна колекція.

Володимир був заснований київським князем Володимиром Великим у 10 столітті, а перша письмова згадка про це місто датується 988 роком – тоді рівноапостольний святитель віддав місто своєму сину Всеволоду.

Василівська церква-ротонда

Каплиця святого Володимира та домініканський монастир (нині ПТУ)

У 11-12 століттях Володимир був одним із найбільших міст Русі, поступаючись розмірами лише Києву, Чернігову та Переяславу (ви помітили в цьому списку якийсь Владімір на Клязьмє, через який нашому додали другу половинку назви, а в того забрали?). І саме у той період була зведена головна пам’ятка Володимира – Успенський собор.

Кафедральний собор Успіння Пресвятої Богородиці почали будувати у 1156 році, за часів княжіння волинського князя Мстислава ІІ Ізяславича (із 1167 року Великий князь Київський). Володимир був тоді центром князівства і єпархії й потребував великого храму. Освятили собор у 1160 році. Будівництво вели із плінфи на вапняному розчині із цем’янкою (товченою цеглою).

Храм був не лише об’єктом культу, але й цитаделлю Володимирського дитинця, і усипальнею князів і єпископів. Тут похований будівничий собору князь Мстислав Ізяславич, князь Василько Романович, його дружина та син.

Костьол Йоакима й Анни

У 1240 році Успенський собор став останнім і цитаделлю захисників Володимира у битві із ординцями. Монголи заповнили храм трупами, але не зруйнували повністю. Тривалий час по тому він стояв пусткою, доки його не відновили вже у Литовську добу. А у 14-15 століттях він знову був головним храмом Волині.

Не обминула собор участь більшості православних храмів Волині – після прийняття Володимирським єпископом Іпатієм Потієм унії, храм став унійним.

Єпископський замочок із дзвіницею, розташований поряд із собором, було зведено у 1494 році. Він був не лише палацом єпископа, але й неодноразово виконував функції замку, особливо у 60-ті роки 16 століття, коли два претенденти на єпископський трон Володимира збройно боролись між собою. Навіть мала місце облога замочка. Тоді і замочок і собор були серйозно пошкоджені гарматними ядрами.

Колишній єзуїтський костьол Розіслання Апостолів із монастирським комплексом. Нині це кафедральний православний собор Різдва Христового

У 1683 році в місті спалахнула страшна пожежа, під час якої дуже постраждав і собор – його склепіння впали й святиня стояла в руїнах аж до 1753 року. Його відбудували, але у 1782 році єпископ Симеон Младський накав прорубати собі таємні сходи до єпископської кафедри у стовпищі – внаслідок склепіння собору знову впали.

У 19 столітті Успенський собор представляв суцільну руїну. Його відновлення почалося лише у 1887 році, зусиллями Свято-Володимирського православного братства. У 1896 році було розроблено проект відновлення собору у візантійських формах (чи то псевдовізантійських). Автором проекту був Іван Котов. Освятили храм у 1900 році.

Миколаївська церква з дзвіницею (в минулому греко-католицька каплиця Йосафата Кунцевича)

Миколаївська церква в 19 ст. на малюнку Наполеона Орди

Успенський собор Володимира – одна із 19 пам’яток України, які збереглися з Княжої Доби. Це неймовірний храм, який своїм виглядом ніби переносить на сотні років назад. Подумати тільки – цій волинській святині вже 855 років. Товщина його стін 1,5 м, довжина – 34 м, ширина – 20,6 м, висота – 18,5 м.

З іншого боку городища (його вали чітко проглядаються біля комплексу Успенського собору) розташована ще одна давня святиня Володимира – Василівська церква-ротонда. Згідно з легендою її заснував сам Володимир Великий після вдалого походу проти білих хорватів. Він наказав кожному із своїх воїнів принести по цеглині й з тієї цегли звели церкву. Освятили на честь святого Василя – християнське покровителя князя (він був хрещений Василем). Але це лише легенда – сучасна церква святого Василя була зведена приблизно у 14 столітті (науковці точнішого датування не дають), а у письмових документах її вперше згадують 16 столітті.

Василівська церква не абсолютно кругла ротонда – у плані це восьмипелюсткова квітка із конхами (заокругленими виступами) різного розміру. Щоправда, у 19 столітті (1844 р.) до неї прибудували невелику дзвіницю та тамбур – це суттєво спотворило загальний вигляд споруди. Це єдина подібна споруда в Україні. Її називають унікальною, мовляв подібна є  лише у Празі.

Лютеранська кірха (нині греко-католицька церква святого Йосафата Кунцевича)

У 1497 році у Володимирі було засновано домініканський католицький монастир. Кошти на будівництво виділив польський король. Було зведено Троїцький костьол, дзвіницю та корпус келій. Крім того у монастирі були й господарські будівлі. Але наприкінці 18 століття монастир скасували, а на початку 19-го згорів Троїцький костьол. Залишився корпус келій, в якому розташували військову частину та масивна низька дзвіниця. Вони існують і нині, щоправда про те, що тут колись був монастир, нагадують лише товстелезні стіни. Зараз тут ПТУ.

Майже одночасно, в 50-ті роки 18 століття у польському тоді Володимирі, збудували два барокових костьоли – Йоакима і Анни (1752 р.) і Розіслання Апостолів (1755-1770 рр.). Ці величні будівлі існують і нині, причому перебувають у гарному стані. Значно більший і цікавіший Костьол Розіслання Апостолів, який був зведений єзуїтами, нині переосвячений у православний храм Київського Патріархату – кафедральний собор Різдва Христового. Я не буду багато розписуватись про ці чудові споруди – можете почитати у Вікіпедії: костьол Йоакима й Анни, костьол Розіслання Апостолів.

У 1780 році неподалік від костьолів збудували велику греко-католицьку каплицю святого Йосафата – суміш пізнього бароко та раннього класицизму. Із 1795 року це православна Миколаївська церква, яка функціонує і нині.

Сучасна церква


Є у Володимирі й лютеранська кірха, збудована на кошти німецької громади, досить чисельної на початку 20 століття. Будівництво розпочалося у 1924 році, у міжвоєнний польський період. Звели храм у неготичному стилі. Нині тут греко-католицька церква святого Йосафата Кунцевича.

Ще у місті є Георгіївська церква, збудована наприкінці 19 століття, але її я не бачив (вона стоїть на околиці), тому й нічого про неї не скажу. Також варто звернути увагу на мури монастиря капуцинів, які огороджують розташовані біля костьолу Йоакима й Анни та на Каплицю святого Володимира біля домініканського монастиря.

Крім культових споруд збереглися у Володимирі старовинні цивільні будинки. Їх небагато, але є і досить цікаві, як наприклад будівля краєзнавчого музею. Найцінніші пам’ятки Володимира об’єднані із 2001 року у історико-культурний заповідник «Стародавній Володимир».

Ех, якби не радянська жага зробити все інкубаторським і безликим, бути б зараз Володимиру туристичною перлиною. Ні, туристи сюди їдуть і зараз, але зовсім не у тих кількостях, на які заслуговує це тисячолітнє місто. Приїжджайте – самі переконаєтесь, що подивитись тут є на що.

Текст та фото Романа Маленкова 

Мури монастиря кармелітів – все що від нього залишилось

Історичний музей

50.848223, 24.318409 Дивитись на мапі Google Maps