Усього в декількох кілометрах від замку Сент-Міклош в Чинадійовому біля підніжжя південного схилу гори Звесний (722 м) на правому березі Латориці знаходиться ще один не менш цікавий замок, щоправда у повному сенсі слова “замком” його назвати не можна. Але враження від першого погляду на нього говорить саме про себе – перед нами одна з неповторних резиденцій на територій України. Мова – про мисливський замок графів Шенборнів ув маленькому селі Карпати.
У 1726 році цісар Карл IV подарував Чинадійове (Сент-Міклош) і навколишню місцевість канцлеру Священної Римської Імперії барону Лотару-Францу Шенборну. Історія цього маленького села Карпати почалася у 1840 році, коли в урочищі Берегвар Шенборни звели дерев’яний мисливський будиночок, в якому час від часу зупинялися на полюванні в довколишніх лісах.
Наприкінці 80-х років ХІХ століття представник п’ятого покоління графського роду Шенборнів, Ервін-Фрідріх замовив архітектору Ференцу Башинди побудувати в урочищі Берегвар розкішний мисливський замок. Замок і справді вийшов розкішний і неповторний. Будівництво завершилося в 1890 році, що підтверджують цифри над входом і на флюгерах чотирьох замкових веж.
П’ятикутна масивна будівля замкового палацу мала по кутах дві триярусні башти – круглу і прямокутну.
Стіни палацу не мали істотних архітектурних прикрас, натомість додатковою прикрасою були багаточисленні димоходи на даху.
Для того, щоб палац дійсно нагадував замок, по периметру над вікнами другого поверху були розташовані декоративні бійниці. Кажуть, що в давнину замок мав два підземних ходи.
Найвища східна годинникова вежа – найбільша прикраса замку. Разом з годинником вежу прикрашає родинний герб Шенборнів. Хрест на ньому символізує основоположника роду Шенборнів – Лотара, єпископа Бамберзького та архієпископа Майнського.
В архітектурі маєтку знайшов відображення популярний наприкінці ХІХ століття календарно-географічний символізм. Число вікон в палаці дорівнює числу днів в році – 365, число кімнат – числу тижнів (52), а кількість входів – числу місяців (12).
В інтер’єрах палацу збереглися дубові сходи, камін, люстра по контуру жіночої фігури з оленячих рогів (“Мелюзина”) і вітражі в замковій каплиці.
Не менш оригінально була задумка з озером перед палацом: воно було створено у формі територій Австро-Угорської імперії.
Навколо палацу і озера – чудовий парк, де проростає понад 40 видів дерев, серед яких вишня японська, самшит, ялина канадська, катальпа, бук рожевий. Дуже повезло потрапити сюди в період, коли цвіла сакура:
Маєток Шенборнів був відомий на всю Європу й погостювати на схили Вулканічних Карпат з’їжджалися чимало знатних осіб. Спробу придбати маєток напередодні Другої світової війни, у 1939 році, здійснив головний сибарит Третього Рейху Герман Геринг.
Останній власник замку граф Георг-Ервін фон Шенборн-Бухгейм вчасно покинув його незадовго до приходу совітів у 1944 році. Маєток відразу ж був націоналізований, а вже за рік у ньому розмістили будинок відпочинку. У 1958 році тут побував генсек Микита Хрущов, і з його легкої руки палац перетворили на кардіоневрологічний санаторій “Карпати”, який спеціалізується на лікування серцево-судинних патологій.
Статус санаторію дозволив зберегти замок і часткове його оздоблення. Зараз у корпусі – санаторна адміністрація і декілька дорогих номерів для відпочиваючих.
Цікавою є залізнична станція Карпати, що розташована поруч з замком. Її приміщення було збудовано одночасно з розбудовою маєтку Шенборнів. Цей найкрасивіший в Україні вокзал справді нагадує мініатюрний замок.
Текст Андрія Бондаренка, фото Романа Маленкова
