Чеський Крумлов Český Krumlov німецькою Böhmisch Krummau – це вигини Влтави, середньовічні вулички, ведмеді у рові, величний замок, що підноситься над містом. Місто поза всякими сумнівами заслужило статус Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Пам’ятки Чеський Крумлов западають у серце.
У кожного мандроманіяка є своє ПЕРШЕ місто, в яке він закохався. Так трапилося, що саме з Крумлова від великої кількості черепичних дахів, древніх стін, розписів, замкових і церковних шпилів у мене колись закрутилася голова раз і назавжди.
Напевно, від блиску Влтави закрутилася голова й у Вітека, який, якщо вірити родинній легенді, прийшов сюди із самого Древнього Риму втікаючи від вестготів. Він ніби-то був з родини Урсіні. Між іншим саме тому в ровові замку в Крумлові жили медведі – адже з латини ведмідь Ursum. У середньовіччя всі навколишні землі належали його правнукам Вітковцям, які мали у гербі троянду з п’ятьма пелюстками. Тому троянда тут повсюди. Їхня сімейна легенда дещо схожа на Енеїду, тільки без троянської війни і братів Ромула і Рема.
Хоча історики кажуть трішки інше: Вітек з’явився разом з Премижловичами у XII столітті й не з Риму. Але ж історики нудні. Історію Пржемисла Отакара II – короля заліза і золота, як називають його чехи, що ледь не став імператором священної римської імперії німецької нації; а також як втратив голову через кохання славний Завіша з Вітковичів та до чого тут Джейме Ланістер читайте у тексті про Глубоку.
Одна з гілок Вітковичів – Rožmberkové Рожмберки зробили Крумлов центром своєї родини. У XIV столітті родина була дуже вливовою і багатою в Богемії. Вони одружувалися з королевами, розбудовували Крумлов, змагаючись з Прагою. Отож у Чеському Крумлові, так само як і в Празі, існує костел святого Віта, вулиці Длоугі, Широка і Панська. Під час гуситських війн Вітковичі спочатку були прихильниками гуситів, особливо коли потрібно було якісь церковні володіння зробити цивільними. Рід непогано збагатився, а потім із новими землями знову перейшов на бік католицької церкви й почав допомагати монастирям. У цей же період в Крумлові знайшли срібло, що дозволяло місту і його власникам бути досить заможними. На містян скаржилися сусіди на загальноімперських зборах, що піддані Рожмберка мають зухвалість в свята хизуватися в білих сорочках, вишитих золотом, що дозволено лише знатним панам.
Та великі маєтки потребують великих витраті, а срібло у рудниках має властивість закінчуватися. Останній з роду Рожмберків віддав Крумлов імператору-алхіміку Рудольфу II Габсбургу, який сюди – подалі від столиці прислав свого старшого сина don Julius d´Austria Дона Юліуса Цезаря Австрійського.
Кількість незаконнонароджених дітей Рудольфа не рахував ніхто, але на свого старшого позашлюбного сина монарх покладав великі надії. Однак природа зіграла з імператором злий жарт – Дон Юліус прославився лише пристрастю до пляшки і вписав одну з самих похмурих сторінок у історію Чеського Крумлова.
У стінах Празького Граду шизофренія переслідували вінценосного Рудольфа, а його сина на вузьких Крумловських вуличках. А якщо додати до цього ще й пиятцтво і приставання до крумловських дівчат… Отож нічого дивного, що налякані жителі навіть направили імператору петицію з проханням знайти синочку інше місце.
Та не для того імператор ховав сюди сина. Дон Юліус тим часом запримітив дочку місцевого цирульника Маркета. Міст, що з’єднує місто та замок, поруч з яким стоїть і досі будинок дівчини, так і називається – міст Цирульника Lazebnick. Простолюдинка не встояла перед шанувальником, чи її батьки перед 315 літрами вина, 30 коропами і відгодованою свинею. Хто знає?
Дівчина почала приходити до Дона Юліуса в замок. Та одного разу у Юліуса стався чи напад хвороби, чи то зайве випив, чи він вирішив, що від кохання до нього у дівчини з’явилися крила і він… викинув дівчину з вікна. Маркеті повезло – впала на м’якеньке – гімно під стінами, так що залишилася жива. Дивно, але повертатися до коханого чомусь більше не хотіла.
Дон Юліус почав вимагати від цирульника повернути Маркету або коропи. Батько не поспішав, а тому Дон Юліус наказав кинути його в темницю, щоб у того був час подумати. Судячи з усього, чоловіка мати Маркети любила більше ніж доньку, бо відвела її в замок. У неділю Масниці у Дона Юліуса знову щось замакітрилося і він зі шпагою накинувся в своїх покоях на Маркету і надзвичайно жорстоко її вбив. Сам Юліус після цього замкнувся в кімнатах, не виходив із замку, не змінював одяг і не мився.
Жахливий злочин налякав міщан – усюди тільки й шепотілися, що про зв’язок Дона Юліуса з дияволом. До Юліуса приставили охоронців і замурували вікна та вхід до кімнати. Дон Юліус більш не повернувся із тіні своєї свідомості – він ходив голим, як і раніше не мився. Коли ж він помер чи покінчив життя самогубством, тіло таємно поховали в монастирі миноритів.
Незабаром помер і Рудольф, грянула тридцятирічна війна, жахи якої витіснили пам’ять про шаленого Юліуса. І тільки в Крумлові не змогли забути трагедію, яку назвали «Кривавою Масницею».
Тридцятилітня війна принесла місту нових власників, які згодом декілька раз змінювалися, доки місто не потрапило до Шварценбергів, що були на той час однією з найбагатших знатних родин на чеських землях. Вони активно перебудовували замок за новою модою.
Та у ХІХ столітті їм здумалося перенести резиденцію з Чеського Крумлова у Глубоку. Представники княжого роду втратили інтерес до міста, а за ними Крумлов почали залишати й інші, так що з XIX століття історичний центр міста не змінювався.
Цікаво, що до початку ХХ століття більшість у місті складали німці. У 1918 році Чехословаччина оголосила про свою незалежність і швиденько ввела війська в південну Богемію. А щоб ні в кого не було сумнівів у приналежності міста, йому до назви додали прикметник Чеський. Хоча це не допомогло, бо перед другою світовою Крумлов уже став німецьким. Та після другої світової війни усіх німецькомовних громадян з Крумлова вислали до Німеччини і Австрії.
Що подивитися в Чеський Крумлов?
Безперечно замок з глибоким ровом біля входу, де живуть справжні ведмеді, внутрішніми дворами, будівлями прикрашеними сграфіто і фресками, з високою вежею і справжнім бароковим театром. Попри невеликий розмір самого міста, його замок другий за величиною в Чехії після Празького Граду. Він складається з Нижнього замку з домінуючою вежею та Верхнього замку. Більшість будівель замку було побудовано з XIV по XVII століття, а тому тут є і готика, і ренесанс, і бароко.
Пройшовши історичним центром міста, помилувавшись центральною площею, чумним стовпом із статуєю Діви Марії, побувавши в костелі Святого Віта, монастирі миноритів ви зрозумієте, чому Чеський Крумлов – одна із визначних пам’яток ЮНЕСКО.
Різного ступеня збереженості, розмальовані і пофарбовані готичні, ренесансні і барокові будинки на вуличках, планування яких не мінялося століттями, мости, що з’єднують частини міста. Ще один великий історичний район міста Латран Latrán розташований за річкою. Колись це було окреме місто, яке сперечалося з головним, хто має право варите пшеничне пиво.
Чеський Крумлов, напевно, позначений у всіх китайських путівниках, судячи по кількості їхніх туристів. Чи не тому компанія Huawei вирішила побудувати повнорозмірну копію його замку і невеликого фрагмента історичного центру. Репліка стала частиною нової штаб-квартири компанії, яка представляє собою фрагментарно копії європейських міст, у тому числі, Гранади, Будапешта, Парижа, Верони, Болоньї, Гейдельберга, Брюгге.
Та закінчити хочеться словами Карела Чапека:
«Не знаю, скільки Влтава робить тут вигинів: поки проїдеш все місто наскрізь, тримаючись якомога більше прямого напрямку, перетнеш її разів п’ять і щоразу дивуєшся, що вона така золотаво коричнева і так поспішає. Скільки в Крумлові жителів – теж не знаю, але там тридцять чотири корчми, три костелу; замок – один, проте великий; воріт – двоє; і безліч пам’яток: власне кажучи, все місто є історичною пам’яткою, трохи нагадуючи цим Сієнну, Штірлінг і інші знамениті міста.
Ми бачимо тут старі фронтони, які виступають з віконних рядів ліхтарі, слухові вікна, аркади, склепіння, галереї, зубці, сграфіто, фрески, що біжать вгору і вниз сходи, балюстради, водойми, колони, тумби, ніші, крокви, трапезні, ганки, древні мостові, звивисті вулиці, вертепи з зображенням святого сімейства, високі гребні дахів, готичний костел, миноритів – і скрізь криваві Рожмберківські троянди. Куди не обернешся, все мальовниче, пахне старовиною, повне славних історичних спогадів; але в старих передмістях, там – одні тільки низькі будиночки, рукою до даху дістати, на вікнах герань, а над дверима вивіски: тут живуть ще старі ремесла, як в п’ятнадцятому столітті.
І над усім панує (саме володарює, як це робили в минулому його власники – герцоги Егенбергскі) там, у височині, замок зі сторожовою вежею, однією з найбільш баштоподібних веж, які мені доводилося бачити. Вежі це, можна сказати, чисто чеська особливість, тому що ніде немає таких чудових куполів, пузатих цибулин, маківок, бійниць, надбудованих башточок, галерей і шпилів, як у нас; в кожному старовинному чеському місті – своя оригінальна вежа, по якій можна дізнатися, Градец це або Брно, Будейовіце або Чеський Крумлов.
Що стосується замку, то він зсередини і зовні весь розписаний і покритий фресками. Але красивіше всього маленький княжий театр у стилі бароко, де висять ще старі декорації».
Мандроголіки, читайте Карела Чапека та пийте пиво в Крумлові. Не пожалкуєте.
Сергій Щербій – текст і фото
