За 33 км на південний схід від Ларнаки, за 6 км від морського узбережжя, розташований найбільш загадковий об’єкт ЮНЕСКО на Кіпрі – неолітичне поселення Хирокітія (Choirocoitia; грецька: Χοιροκοιτία – що значить Свиняча колиска – χοίρος: свиня, кабан, κοιτίς: місце походження, колиска). Його відкрили лише у 1934 році, і от вже майже століття б’ються над загадками поселенців. А загадок повно.
Засновано Хирокітію було близько 7 тисяч років до нової ери. У шостому тисячолітті до н.е. мешканці покинули її – причина невідома. У п’ятому повернулися, і знову заселили, але у четвертому тисячолітті покинули назавжди. Місто припало порохом і про нього забули. А воно було нічогеньке, як для до керамічного періоду – дев’ять тисяч років тому – це вам не як дурному з гори покотитись.
З одного боку Хирокитію захищала висока гора, з інших – невелика річка, яка протікала у яру. Але крім того навколо було зведено стіну – 2,5 метри завтовшки та 3 метри заввишки (а може навіть більше) – це просто неймовірно, подібні укріплення в такі давні часи. І якщо їх будували, значить було від кого захищатись. Стіни частково збереглися – вони вражають.
У Хирокітії мешкало від 300 до 600 осіб – величезна кількість, як для тогочасного поселення. Жили вони у циліндричних глиняних та кам’яних, обмазаних глиною, будинках, із плоскими дахами. Вони були схожі на перевернуту каструлю. Такі житла мали від 2 до 9 метрів у діаметрі. В кожній будівлі була глиняна пічка, яка стояла… на покійниках. Цей дивний народ ховав своїх покійників прямо у будинках, під ногами, трамбуючи тіло у позу ембріона, щоб воно займало менше місця. Зверху, над тілом, будували піч, яка висушувала покійника, не даючи поширюватися трупній отруті. Для чого мешканці Хирокітії робили саме так – ніхто не знає.
Вхід у поселення платній – 3 євро. Тут є реконструйовані круглі житла, а є руїни справжніх. Дуже цікавий об’єкт, от лише діставатись до нього громадським транспортом не дуже зручно. Краще орендувати машину або їхати із екскурсією.
Текст та фото Романа Маленкова.
