Між лісистими пагорбами у вузькій долині Нижньої Франконії сховався казковий Wasserschloss Mespelbrunn замок на воді Меспельбрунн. У Німеччині, виявляється, є ще й така категорія замків – замки на воді wasserschloss.
Щоб потрапити в Меспельбрунн, треба на автобані Франкфурт-Вюрцбург, не доїжджаючи кілометрів п’ятдесят до Вюрцбурга, звернути на вузьку лісову дорогу, яка через кілька кілометрів приведе до великої автомобільної парковки.
Від неї можна прогулятися по пішохідній стежці до усипальниці власників замку на схилі пагорбу, але краще відправляйтесь одразу в замок-падац, який не так давно відзначив своє 600-річчя. Картинка здається абсолютно нереальною: ренесансний палац посеред ставку з лебедями і запашного саду навколо.
Завдяки своєму прихованому розташуванню, замок пережив усі війни й усіх гуситів, шведів, католиків і протестантів без пошкоджень і зберігся в первісному вигляді. Палац Меспельбрунн і досі є приватною власністю.
Ще на початку XV століття князь-єпископ Майнца подарував ці землі своєму лицарю Hamann Echter. З тих пір Меспельбрунном володіють його нащадки. Найвідомішим був, напевно, Julius Echter. Його історія – це оповідь про те, як другий син (отже він не міг претендувати на цей замок) з нижчої знаті проторував шлях до найвищих посад і став одним з видатних правителів Контрреформації. Як князь-єпископ у Вюрцбурзі та герцог Франконії він заснував університет та повністю відновив могутню Festung Marienberg у Вюрцбурзі. І для чого йому цей ставок із жабками?
Юліус навчався в Лювені, Дуе, потім в Парижі, Анже. Усі ці міста він покинув через заворушення між протестантами і католиками. Тільки у Павії і Римі йому вдається закінчити навчання. На мою думку, ці неспокійні роки спричинили те, що він ставши єпископом у 28, розгорнув боротьбу з протестантами. Ехтер мав репутацію благочестивого, суворого, морального і вірного католика З метою підготовки освічених католицьких богословів він відновив Вюрцбурзький університеті, де велику роль грали єзуїти. За його наказом 100 тисяч чоловік в єпархії було звернуто в католицизм, а всіх, хто відмовився, було вигнано. Державні чиновники повинні були бути тільки католиками, і ніхто, крім католицьких вчителів, не міг викладати у школах.
Його найтриваліший пам’ятник після університету – лікарня Юліус, яку він заснував частково на гроші євреїв, яких вигнав.
Своїм управлінням він поліпшив занепалу економіку своєї церковної держави, знизив податки, удосконалив правосуддя та створив багато початкових шкіл. Одним словом, він виявив себе одним із найздібніших правителів свого часу.
Та одночасно Ехтер вважається одним з найбільших мисливців на відьом. Тільки за його останній рік в уряді було вбито 300 осіб. У одному памфлеті звинувачували Юліуса Ехтера у бажанні бачити спалеення відьом “кожного вівторка”.
Юліус Ехтер похований у Вюрцбургському соборі. Його ім’я носять Вюрцбурзький університет Julius-Maximilian Universitaet, Юліанський госпіталь, вулиця в центрі Вюрцбурга – Juliuspromenade та один із сортів вюрцбурзького пшеничного пива. Бюст Юліуса Ехтера знаходиться в Регенсбурзькій Вальхаллі, створеному в XIX столітті пантеоні видатних німців.
Така от неоднозначна особистість.
На щастя, Юліус тільки народився у замкові, а тому мандруйте спокійно. Його дух тут у тиші не потривожить мандроманіяків.
Сергій Щербій – текст і фото
