Румунія. Молдовиця. Румунсько-молдовсько-українське село із неймовірним монастирем

Хочете яскравих шедевральних коміксів? Їдьте на північний захід від Гурагумори, у село Молдовиця. Комікси (звичайно це жарт) там яскраві, але зовсім не веселі, адже на більшості процес відрубування голів і вбивства. В минулому село мало толерантну назву Руська Молдовиця (руська – читай українська, тому що тоді Україну називали Руссю), але Чаушеску не полюбляв подібної толерантності, тому Руську відкинули. Більшість мешканців Молдовиці були українцями. Багато їх і нині знають українську мову, навіть жандарми, хоча усі себе називають румунами, а мові – батьки-діди навчили.

Неймовірний монастир у Молдовиці збудував молдовський господар Петру Рареш – син Штефана Великого, у 1532 році. З усіх розписних церков Румунії тут, в головному монастирському храмі, розписи збереглися чи не найкраще. Просто очі розбігаються – інколи здається, що ти пірнаєш у той нереальний, намальований світ, хоча примітивні зображення виглядають дуже реалістично – кров так бризкає, що втертися хочеться, бридотна, зубаста тварюка, кляцає щелепами, заковтуючи грішників, а від жару гієни вогняної, аж волосся підсмерджує. Це Молдовиця. Благовіщенський монастир.

До монастиря нам пощастило потрапити на свято Благовіщення – головне храмове свято Молдовіци. Це було неймовірне дійство, на яке завітав митрополит із Молдови (не провінції, а країни), богослужіння, із музикою та хором, відбувалися трьома мовами – румунською, українською та церковнослов’янською. Людей було повно. Діти, наряджені у національний одяг, машин, автобусів – тьма. Поліція, жандарми, які знали українську, а навколо монастиря ятки із писанками, та такими, що хіба що в Коломиї, у музеї побачиш. І не якимись дерев’яними, а справжнісінькими яйцями: курячими, качиними та гусячими, розмальованими із неабиякою майстерністю, жіночками, які знають українську мову, предки яких українці, а отже і писанки – українські. В Румунії. Справжні витвори мистецтва за смішну ціну – 5 -15 лей.

В оздобленні Благовіщенської церкви, крім неймовірних розписів, виділяються архітектурні елементи, характерні для готичних храмів Трансільванії. Найімовірніше їх виконали трансільванські німці – чи не найкращі будівельники Європи. 

Монастир оточено фортечною стіною, із наріжними баштами та надбрамною баштою дзвіницею. Стіну збудували у 16-17 століттях. Ще тут є чернечі келії.

Текст та фото Романа Маленкова

 

 

47.659075, 25.570163 Дивитись на мапі Google Maps