Якщо їхати з України, через Серет, то першою на вашому шляху, буде церква Вознесення Хреста у селі Петреуць. Колись село називалося Петрівці – типова слов’янська назва, але з часом назва румунізувалася, як і саме село. А про те, що колись це були дійсно Петрівці, говорить слов’янський напис над дверима церкви: «Стефан Воевод, син Богдана Воевод, почав будувати цей храм в ім’я чесного хреста в 6995 році 12 червня» (як написано – дивіться на картинці, це вже адаптований переклад). До 17 століття головною письмовою мовою князівств Молдова та Волощина була слов’янська, і це доводять численні церковні написи, та численні документи. Ця мова була ближчою до розмовної української, ніж до церковної староболгарської, яку називають (переважно в Росії) давньоруською, або церковно-слов’янською. Пізніше відбулася латинізація румунських земель, але давніші написи залишилися кириличні.
Церква у Петреуцях – найстаріший храм із росписних, який зберігся у первісному вигляді, адже давніші були зруйновані, зокрема церкву у Путні знищили козаки (тат твердить румунська Вікі) у 1654 році, а церкву в селі Бедеуць, закладену на 4 дні раніше від петреуцької, зруйнували австрійські війська у 1916 році. Храм у Воронці був закладений трохи пізніше.
Поряд із церквою Штефан Великий заклав жіночий монастир – із заснованих господарем, лише він єдиний був жіночим. Монастир виконував функції шпиталю, для поранених вояків Сучавської фортеці. До нашого часу обитель не зберіглася.
Зовнішні розписи храму збереглися лише в деяких місцях, зокрема біля входу, але внутрішні – то справжній шедевр.
Текст та фото Романа Маленкова
