Мало хто знає, що на Житомирщині, у маленькому селі Заздрівка (Хорошівський район), зберіглася кірха німецьких колоністів-баптистів, закладена у 1896 році. Прекрасна будівля і нині виконує свої первісні функції – це дім молитви християн-баптистів. Ми всі звикли, що німецькі колонії – це десь на півдні, у степах, але щоб на Житомирщині, серед лісів.
Німецькі колоністи почали рух на Волинь у 1858-1859 рр., але масовості він набув після відміни кріпосного права у 1861 році. Це вже була третя хвиля міграції німців у Російську імперію. Їм надавали землю й на певний час позбавляли від податків. І німці пішли на Волинь. У другій половині 19 століття, тут, на малородючих, болотистих, заліснених землях, мешкало 10% від усіх німців імперії.
Село Нойдорф (нинішня Заздрівка) було засноване у 1862 році. У німецькій мові є слово neiden – заздрити й der Neider – заздрісник, а також neiderfult той, хто сповнений заздрощів. Цікаво, хто тут кому заздрив? Навряд чи спочатку тут було колоністам легко.
Перші німецькі поселенці, які купили тут землю, жили спочатку у наметах. Майже одночасно німці поселились у селах Сорочень та Горщик (нині там теж є старі кірхи), про тодішній стан німців-колоністів пише американець німецького походження Дональд Міллер у своїй книзі «Серед вовків».
Перші роки були для поселенців дуже складними, але вже через деякий час колоністів називали доволі заможними людьми. Також відмічали їхню дисципліну, порядок та зразкове ведення господарства.
Свої храми колоністи будували із міцного дубового дерева, але у Нойдорфі вирішено було поставити велику муровану будівлю. Її заклали у 1896 році, а освятили у 1907-му. Основний стиль храму – неоготика, щоправда без високих шпилів та дзвіниць, але із гарними стрільчатими вікнами.
Тихе спокійне життя Нойдорфу змінилося із початком Першої Світової війни. У 1915 році була заборонена німецька мова. Прихід більшовиків спочатку полегшив життя німців, але у 30 роки закрили церкву й перетворили її на зерносховище. Почалася депортація німців до Казахстану, частина з яких повернулася на ці землі вже під час Другої Світової війни. Окупаційна влада оголосила «фоксдойче» й мобілізувала чоловіче населення серед етнічних німців. Їх залучали до роботи в окупаційних установах, поліції, жандармерії й гестапо. Хоча існують свідчення, що далеко не всі німці-колоністи симпатизували окупаційній німецькій владі.
У 1943 році, із наближенням лінії фронту, всіх етнічних німців примусово вивезли до Німеччини. А у 1948 році Нойдорф (в перекладі Нове Село) перейменували у Заздрівку. Дуже дивна назва, особливо для СРСР – не Жовтневе, не Леніно, а Заздрівка.
Нині у Заздрівці, офіційно, мешкає 79 осіб. Але храм баптистів знову працює. Його реставрували. Він радує око й нагадує про німців Житомирщини.
Текст та фото Романа Маленкова, Сергія Щербія.
