До переліку моїх найулюбленіших міст з зими цього року впевнено вторгнувся Кременець – старовинне містечко на волинському Тернопіллі, відоме з 1064 року. Кременець зачаровує відразу. Навіть, якщо з неба його покривають майже чорні хмари, а вулиці вкриті товстенним шаром неприбраного снігу. Крім багато чисельних архітектурних пам’яток, більшість з яких видно з центральної вулиці містечка, шарму Кременцю надає його розташування у звивистій долині посеред Кременецьких гір. 
Докладно про Кременець та його пам’ятки можна почитати ТУТ, ТУТ і ТУТ. Я ж пропоную невелику фотопрогулянку зимовим містечком.
Якщо ви прибули сюди на автобусі, знайомство з містом обов’язково розпочнете з синагоги. Так, саме в будівлі колишньої синагоги розташований автовокзал. 
Рухаючись від автостанції до центру міста вулицею Дубенською, важко проминути якусь місцеву пам’ятку. Невдовзі зліва побачимо пивзавод:
Зліва – скелі Дівочі сльози, а обабіч дороги – симпатичні старі будиночки:
Через пару сотень метрів побачимо дерев’яну церкву Воздвиження Чесного Хреста, яка була збудована у 1889 році в російському єпархіальному стилі, дуже розповсюдженому як на Волині, так і на Наддніпрянщині. Місцевий письменник Юрій Камаєв розповідав нам про колишнього батюшку церкви, який готував збройне захоплення Почаївської Лаври 🙂 
Найкращій вид на храм відкривається від Богоявленського монастиря, а також з гори Бона. Більше фото храму – ТУТ. 
Поруч з церквою – капличка ХІХ століття: 
Майже напроти Здвиженської церкви на підвищенні розташувався комплекс Богоявленського монастиря, вперше заснованого на цьому місці у 1633 році. 
Монастирський костел збудовано у 1760 році: 
Тоді ж звели і двоповерхові корпуси келій: 
Красуню-дзвіницю збудували вже на початку ХХ століття: 
Підійдемо ближче, щоб роздивитися: 
Монастирський цвинтар з видом на Кременецькі гори: 
В будинку колишньої духовної семінарії розташувався краєзнавчий музей: 
Пржевальський бував у Кременці. Зупинявся в цьому симпатичному будиночку: 
Звідси вже видно гору Бону і Замок. Будинок на передньому плані – пошта початку ХХ століття: 
Міськрада розташувалася в охайному двоповерховому будинку початку ХХ століття: 
А раніше магістрат розташовувався в цій будівлі початку ХІХ століття по вул. Козубського, 6 посеред міського парку: 
Жіноча російська школа (ХІХ століття) на вул. Козубського: 
Безумовно, що найвизначнішою пам’яткою Кременця є Комплекс єзуїтського колегіуму (пізніше – ліцею): 
Комплекс складається з костелу та монастирських комплексів. Ансамбль збудовано в 1731 – 1743 роки коштом князів Вишневецьких для отців-єзуїтів за проектом єзуїтського архітектора П.Гіжицького. У 1809 році біля колегіуму закладено парк з ботанічним садом (архітектор-садівник – Д. Міклер). У 1805 – 1832 роках тут розміщувався Кременецький ліцей, заснований видатними польськими освітніми діячами Т.Чацьким і Г.Коллонтаєм. У колегіумі навчався великий польський поет Ю.Словацький.
Костел св. Ігнатія Лойоли і св. Станіслава Костки є головною містобудівною домінантою Кременця. Він являє собою тринавову однобаневу базиліку з трансептом і двома вежами, що фланкують головний фасад. 
До костелу обабіч прилягають дво- та триповерхові навчальні й монастирські корпуси однобічного коридорного розпланування з ризалітами, причілки яких акцентовано трикутними фронтонами й невеликими бароковими вежами. 
На завершення першої частини прогулянки – декілька фото комплексу: 
Текст та фото Андрія Бондаренка (Джихад Джаббаров) ![[info]](http://l-stat.livejournal.com/img/userinfo.gif?v=1){kind=small}
andy_babubudu
Читайте ще про Кременець:
