«Київ 1, Хрещатик 26, Українське радіо, Від суботи, до суботи» – хто не чув цих позивних на радіо у радянські часи? А ще «Мультфільм на замовлення», а в кінці – пишіть любі дітки на Хрещатик 26. Ну й багато чого іншого пов’язаного з цією незмінною адресою. У мене в голові вона закарбувалась назавжди, хоча усякі там «гарадскіє» (хоча я у селі ніколи не жив) скажуть, що вони такого не дивились і не слухали – була ж Москва із її Шабаловкою і т.д. Але думаю значна частина українців виховувалась (хоча б частково) саме на радіо- та телепередачах, пов’язаних із 26-им номером на Хрещатику.
Нині це головна штаб-квартира українського радіо. Не того, яке ми чуємо в авто та маршрутках на фм-хвилях, а того, яке в народі називають «брехунець», того, яке на всю сільську вулицю грає гімн України в 6 і в 24, того, і яке працює «щоб не скучно було», «і щоб пфочути, як у верховній раді сваряться»…
Радіоточки вимирають, як мамонти. У міських квартирах їх вже практично немає. Зникають вони і в сільських оселях, і перший канал радіо, який торує свій шлях із Хрещатика 26, слухають все менше. Але воно все рівно існує, а легендарний будинок на головній вулиці країни продовжує жити. Йому вже 64, адже розпочав він своє існування в далекому 1949 році, коли після Москви і Ленінграда радянське керівництво вирішило створити телецентр ще й у Києві. Причому, це був перший телерадіоцентр повністю оснащений вітчизняним обладнанням.
Указ про його будівництво підписував Йосип Сталин, місце під будівництво вибирав Микита Хрущов, а будувати починали полонені німці. 6 листопада 1951 року із студії телерадіоцентра вийшла перша передача, трансляція якої стала можливою завдяки високій залізній телевежі, збудованій поряд із будинком. Ту страхітливу гігантську антену демонтували у середині 70-х. функції телерадіоцентру будинок виконував до 2009 року – тоді ТБ переїхало до «Олівця» на Мельникова, а на Хрещатику 26 залишилось лише радіо…
«А де він там на Хрещатику?» – спитаєте ви. Дійсно на Хрещатику його і не видно, адже він у другій смузі забудови, і щоб його побачити, потрібно пройти крізь арку в будинку №24. А побачити варто, адже цей палац – шедевр радянської архітектури. Для багатьох не секрет, що я недолюблюю СРСР, але і у тій країні були гарні архітектурні проекти, хоч і дуже небагато. Київський телерадіодім на Хрещатику один із таких проектів.
Автором проекту телерадіоцентру був Віктор Єлізаров (він є автором монументу «Мати Батьківщина», будівель метро «Хрещатик», аеропорту «Жуляни», готелів «Київ» та «Дніпро»). Стиль будівлі – ретроспективізм (історизм) орієнтований на форми бароко. Будівля чотирьохповерхова з високим цокольним поверхом. Схожим на палац телерадіоцентр роблять три ризаліти – центральний і бічні, та облицювання вапняком. Внутрішнє планування будівлі коридорне і малоцікаве (тому я і не даю його фотографій). Перекриття залізобетонні.
Телерадіоцентр будували на ділянці із колишньою телефонною станцією (1914 р., арх. О.Кобєлєв). Пізніше телефонну станцію прибудували до телерадіоцентру, а ще в комплексі з боку вулиці Грінченка звели тильний корпус, якому містились декораційні майстерні. Пізніше цей корпус теж сполучили із основним. Таким чином телерадіоцентр значно збільшив свої розміри.
Нині у шедеврі радянської архітектури розташованому за адресою Хрещатик 26, крім, власне Київської регіональної радіокомпанії, міститься Національний радіокомітет України, приймальні народних депутатів та ще дещо.
Текст та фото Романа Маленкова
