Богданівка

Село Богданівка знаходиться за 24 км від Яготина. Населення становить 800 осіб.  Село перш за все відоме тим, що в ньому жила і працювала визначна українська художниця Катерина Василівна Білокур.

Народилась Катерина Білокур 7 грудня 1900 року в родині бідняків. Самотужки навчилась писати й читати. Перші спроби малювати робила вуглиною на шматку домашнього полотна. Не змігши вступити через нестатки в сім’ї до якогось навчального закладу, удень працювала в полі, на городі, а увечері, попоравшись у господарстві, до ночі малювала. Пензлі виготовляла сама із щетини, використовувала фарби, які робила з буряка, бузини, калини, цибулі й різних трав. Іноді вдавалося діставати й олійні фарби. Малювала здебільшого квіти, іноді й портрети. Проте всі дослідники її творчості одностайно визнають високу філософську наснаженість їх, глибоке осмислення життя. Зображені на її полотнах квіти, овочі, предмети побуту осяяні її незвичайним чуттям кольору, оживлені її філігранною майстерністю й сприймаються як величальний гімн природі, людині. Перед тим як почати роботу над картиною, художниця довго виношувала задум, вивчала навколишню природу, найтонші нюанси сонячного освітлення. Вона ніколи не робила попередніх ескізів, етюдів з натури, а, опрацювавши задум в уяві, швидко, немов на одному диханні, виконувала його на полотні.

Творчість художниці з села Богданівки належить до найкращих надбань української культури ХХ століття, вона стала предметом вивчення й дослідження мистецтвознавців. У Яготинському історико-краєзнавчому музеї розгорнуто дві експозиції з її живописною та графічною спадщиною, а в Державному музеї українського народного декоративного мистецтва у Києві є великий “білокурівський” зал, в якому зібрано найкращі її творіння. Композитор Леся Дичко 1983 року створила балет “Катерина Білокур”, поставлено однойменний телеспектакль (1980), документальний фільм “Чарівний світ Катерини Білокур” (1986) та художній двосерійний фільм “Буйна” (1989). 1995 року видано збірку листів художниці в опрацюванні Миколи Кагарлицького, які засвідчують її великий письменницький талант.

В селі збереглась хатина, де жила художниця. На території садиби Катерини Білокур зараз діє меморіальний музей художниці. Богданівський меморіал влючає в себе хатину-музей та садибу, де ростуть дерева-сучасники художниці, де встановлено прикрасну паркову скульптуру художниці. Інтер’єр хати виглядає так, як за життя Катерини Білокур. ЇЇ меблі – довгі лави під стінами, столи, ліжко, скриня. Як і багато років тому, вони стоять на своїх місцях. Документальність і точність хатнього умеблювання підтвержують два білокурівські малюнки, виконані олівцем.

У кімнаті, що правила за майстерню, – мольберт художниці, саморобні пензлі, тюби олійних та акварельних фарб, невеликі палітри зі стекла, на яких позасихала фарба. В експозиції музею – оригінальні твори художниці, виконані олійними фарбами та олівцем: “Богданівці за греблею, “Красотуля та жоржини”, “Птиці”, “Жоржини на синьому тлі”, “Портрет жінки в зеленому корсеті” та ін. Також тут зображені фотографії художниці, уривки з листів, висловлювань Миколи Бажана, Олеся Гончара. Також тут зібрана цікава бібліотека господині: Шевченко, Гоголь, Чернишевський, різноманітні посібники з живопису та ін.

В цілому ця садиба вражає своїм культурно-мистецьким осередком. Поєднана ідилія творчості та життя художниці.

“Вона мовби розповідала світові, який талановитий її народ, як глибоко розвинуте в ньому естетичне почуття, яка сприятлива його душа до всього прекрасного в світі… До кінця її днів малярство, мистецтво залишилося для неї з епітетом: святе. Проста українська жінка усвідомила його як своє покликання високе. Олесь Гончар. 1975.”

Джерела:           Українська книга. Катерина Білокур. www.knyha.com/ ukr  ТОВ “Спалах”

Розповідь Олександра Непорожнього