На Переяславщині і в Переяславі до 20-х років минулого століття на цвинтарях ставили великі кам’яні хрести, які місцеве населення ще й нині називає козацькими. Останній із тих, які ми змогли датувати, був поставлений у 1929 році.
Переяслав здавна був козацьким містом, недаремно ж саме тут було підписано сумнозвісний договір із москвою у 1654 році. У 17-18 століттях Переяслав був центром козацького полку. Після знищення полкового устрою і Запорізької Січі, козацький стан на Лівобережжі, в тому числі і у Переяславі, не ліквідували, тому офіційно козаки у Переяславі мешкали до 1917 року, цим і пояснюється велика кількість “козацьких” хрестів, і козацьких цвинтарів загалом.
Козаки, переважно, були людьми не бідними – могли собі дозволити кам’яного хреста. Напевне, саме вони поширили традицію, чи то ввели моду, на кам’яні хрести. Їх почали ставити на могилах також люди не козацького стану – звичайні городяни і селяни.
Слід зазначити, що більшість хрестів переяславських старих цвинтарів не мають типової козацької (лапчастої) форми. Припускаємо, що вона втратила популярність до кінця 19 століття, а більшість переяславських хрестів датуються саме кінцем 19 – початком 20 століть. Вони майже усі типової форми звичайного латинського хреста, але із круглим елементом по центру, який символізує сонце.
В Переяславі кам’яні хрести збереглися на п’яти цвинтарях:
Ярмарковому (50.077075, 31.445313);
Альтицькому (50.057912, 31.445131);
Підварському (50.083138, 31.488218);
Каранському (50.046785, 31.428672);
Борисівському (50.091937, 31.412568).
Найбільше їх на Ярмарковому цвинтарі – 169. Також багато на Альтицькому – про ці цвинарі ми зробили окремі пости.
Крім власне кам’яних хрестів на переяславських старовинних цвинтарях є цікаві могили священиків, на які покладено великі чавунні плити. Вони були вилиті на замовлення, але де це зробили – нині сказати важко.
На Альтицькому цвинтарі збереглося три могили із справжніми кам’яними жорнами. Ми припускаємо, що то могили мельників.
Неподалік від Переяслава було велике родовище пісковику села Підсінне. Напевне саме там виробляли хрести, жорна та інші вироби із каменю. Нині Підсінне, яке було досить великим селом, лежить під водами Канівського водосховища. Його затопили у 1960-ті роки.
Текст і фото Романа Маленкова
Жорна на могилах мельників (мірошників). Альтицький цвинтар
Цвинтар на Борисівці
