Білгород-Дністровський. Бессарабський Вавілон

Немає в Україні міста, де така кількість народів залишила після себе не просто історичні, а матеріальні пам'ятки, які можна помацати рукою, відчувши стогін століть у їхньому обвітреному камені. Тисячі років народи йшли через Біле місто, зупинялись тут, воювали і молились за нього. Не хочеться вкотре описувати буремну історію Білгорода, хочу зупинитись лише на пам'ятках археології та архітектури, залишені тут різними етносами. Отже починаємо за віком.

Греки

У 4 столітті до н.е. греки з Мілету заснували місто на сотрові між рукавами Тірасу (Дністра). Офіуса  - Місто Змій - назвали вони його. Майже одночасно на високому правому боці ріки, навпроти грецького, заснували своє місто скіфи-орачі. Тіра - так воно називалося. Із плином часу мешканці двох сусідніх міст настільки змішалися, що відмінності між ними стерлися - утворився новий етнос - скіфоелліни. Ще пізніше рівень води моря значно піднявся, дельту Дністра затопило (утворився лиман) а Офіуса зникла під водою. Залишилася лише Тіра. Відкопані підмурки та залишки стін цього міста ми бачимо біля мурів Аккерманської фортеці.

Залишки Тіри на тлі фортеці

У 13 столітті греки (вже не античні), які мали в молдавському, на той час, місті свою громаду, звели церкву й освятили її на честь Івана Предтечі. Це  сталося в період правління молдавського господаря Александра Доброго. У 15 столітті її поруйнували (хоча перед цим вона встигла побути резиденцією візантійського екзарха у Молдові), але через деякий час відновили і розширили. У 19 столітті до церкви прибудували дзвіницю. Нині храм, принаймні зовні, не виглядає настільки давнім, але історики та архітектори твердять, що для України він унікальний.

Грецька церква Івана Предтечі

У 14 столітті в храмі 70 років зберігались останки (тіло) святого - Івана Сучавського. Пізніше їх перевезли у Сучаву.

Скіфи

Важко назвати міські споруди Тіри скіфськими - то залишки пізнішого грецького міста, але є у Білгороді й безпосередні пам'ятки скіфів - кам'яний підкурганний склеп, розташований на розі вулиць Шабської та Лазо (за два кілометри від центру міста). Праворуч від заправки, між бетонною огорожею припортового підприємства та якоюсь будівлею, в бік лиману проходить шмат залізниці - варто іти по ній, а перед ворітьми звернути ліворуч - там і стоїть Скіфська могила.

Скіфська могила

Могилу знайшли у 1895 році. Тоді ж було з'ясовано (спеціальним розслідуванням), що могила розграбована у давні часи. Раніше це була двокамерна споруда складена із вапнякових брил довжиною 3 м та шириною 0,6-0,7 м. Стеля склепінчаста. Загалом будівля значно поруйнована. Археологи визначили, що колись тут поховали знатного скіфського воїна. Вік могили точно не ідентифікували - десь між 9 ст. до н.е. і 4 ст. н.е.

На стінах могили збереглися унікальні рельєфні орнаменти. Науковці не можуть розгадати їхнє призначення.

Сармати

Цей древній народ залишив теж залишив у Білгороді згадку про себе - склеп зведений у 3 столітті. Його знайшли під час розробки піщаного кар'єра у 1989 році й перенесли на територію вірменської церкви. 

Сарматський склеп

Сарматський склеп був розграбований ще в давнину. Він складений із гарно оброблених вапнякових плит. Зсередини потинькований. Складається із дромоса (коридора) та могильної камери. Висота дромоса 2,04 м, ширина - 1,52 м, довжина - 1,2 м. Камера трохи вища і вужча. Перед входом було встановлено жертовний вівтар.Нині він у краєзнавчому музеї.

Генуезці, молдавани, турки

Про Білгород-Дністровську (Аккерманську) фортецю ми писали детально. Її почали зводити генуезці - саме ними збудовано цитадель (замок) фортеці; більшість башт та мурів звели молдавани, а закінчили будівництво турки. Нині ця, найбільша серед середньовічних фортець України є пам'яткою багатьох народів.

Румуни

У 1330 році мусульмани Білгорода стратили молдавського купця Іона, за те, що він відмовився прийняти іслам. Його нетлінне тіло поховали у грецькій церкві, але  у 1402 році мощі святого - Івана Нового, перевезли в столицю Румунії - Сучаву. Нині це один із найбільш шанованих святих, можна навіть сказати - покровитель Румунії.

Церква Івана Сучавського

На місці страти Івана Сучавського забило джерело, на місці якого у 14 столітті звели церкву. Основна частина невеликого храму, який сучасного вигляду набув у 19 столітті, розташована під землею. Церква  Івана Сучавського невеличка, але є місцем паломництва. Стоїть вона за кілька кілометрів від міста, по вулиці Шабській. Щоб знайти її - виходьте із Білгорода по Шабській, ідіть до кінця бетонної огорожі, а потім повертайте ліворуч, до лиману. Особливої архітектурної естетики храм не має, але ж це румунська святиня, тому, думаю, його варто відвідати.

Вірмени

Вірменській церкві Сурб-Аствацацін ми присвятили окрему статтю, тому повторюватись не будемо.

Євреї

Як і в усіх заможних торгових містах, у Білгороді здавна була велика єврейська громада. Від неї залишилося дві синагоги: одна (діюча) на вулиці Ізмаїльській (32), інша (мабуть недіюча, принаймні на вигляд) на прилеглій до ній вулиці Кірова (29). Обидві споруди зводились у 19 столітті і точно не є шедеврами архітектури. Але ж...

Болгари

Іще один народ залишив у Білгороді-Дністровському свою пам'ятку - болгари, які мали у місті значну громаду. Свій храм вони звели у 1840 році. Архітектором був Заушкевич.

На цьому ж місці із 1816 року стояла інша болгарська церква - святого Димитрія. Її розібрали. Новий храм оточили металевою огорожею. На території було розташовано некрополь, серед могил якого є три надгробки "свєтлєйших князєй" Волконських, похованих у передмісті Сеймени, а потім перепохованих у Аккермані.

Із 1962 року храм був закритий. Відкрили його вже у період незалежності.

Українці, росіяни

Нині українці становлять переважну бвльшість населення Білгорода-Дністровського - 62%, менше 28% - росіяни, яких із кожним переписом стає менше, а після останньої російської агресії проти України їх дуже зменшиться статистично.

Вознесенський собор

Миколаївська церква

У місті є два храми зведених у 19 столітті на кошти української громаді. Їм ми пізніше присвятимо окремий матеріал. Це величний Вознесенський собор (1846 р.) та церква святого Миколая (1867 р.)

Текст та фото Романа Маленкова

Значно більше фото у галереї

Для перегляду карти треба активувати Javascript (чи просто трохи зачекайте)