Ромни – черговий доказ туристичного потенціалу Лівобережжя (та й України загалом). Щоб стати туристичним центром, цьому місту потрібна промоція й інфраструктура – історія й архітектура тут вже є. Іншими словами, туристичними об’єктами Ромни забезпечені, але туристів тут ніхто ніколи не бачив. Їх частіше бачать у сусідньому селі Пустовійтівка – Ющенко зробив рекламу батьківщині останнього кошового, а Ромнам ніхто реклами не робив. Ну значить я буду одним із перших.
Святодухівський собор, 1742 р.
Ромни відомі з часів Русі – під 1096 роком зустрічається у документах тодішня назва міста – Ромен. Назва походить від однойменної річки, на березі якої і з’явилось колись укріплене містечко, а назва річки від квітки ромен (або ромен-цвіт – ромашка велика садова) – мабуть колись її повно було у заплаві. Ромен впадає у Сулу, яка раніше була південною межею міста, а нині ділить його на дві частини.
Ромен був містом-фортецею Посульської лінії оборони. Його зруйнували монголо-татари у 1239 році, але місто відновилося. В часи панування тут поляків воно називалося Румен (або Румена), а назва Ромни – абсолютно російський винахід середини 19 століття. Чим їм не подобалася назва Ромен? Старші люди по навколишніх селах ще й досі називають «Ромен».
Церква Святого Василя, 1751-1780, 1866-1867 рр.
З часів Хмельниччини Ромни були сотенним містом, яке часто де-факто виконувало роль адміністративно-територіального центру спочатку Лубенського полку, а потім Миргородського. Це пов’язують із зручним розташуванням на торговому шляху. Із цим же шляхом пов’язана поява у місті Іллінського ярмарку – другого за розміром ярмарку Російської імперії. Важко уявити, що у місті з населенням у 6-7 тисяч осіб, на ярмарку збирались 120 тисяч осіб. Але таке бувало. Зараз на місці легендарного ярмарку базар, а поряд із базаром найстаріший храм Ромен – Святодухівський собор.
Собор почали будувати у 1742 році на найвищому пагорбі над Сулою (його золочені бані й нині видно здалеку). Закінчили будівництво через чотири роки, й освятили храм на честь Зішестя Святого Духа. Стилем будівництва було, звичайно, українське бароко – козацька старшина рідко будувала храми в іншому стилі. Багато хто помічає значну подібність Святодухівського собору до Вознесенського собору Флорівського монастиря у Києві (Вознесенський собор освятили у 1732 році) – той самий куб (характерний для хрестово-купольних храмів Княжої Доби), ті самі барокові фронтони, той самий тридільний об’єм із трьома банями. Щоправда бані інші, але до 1941 року вони були теж однакові – грушеподібні (тоді бані Вознесенського собору згоріли, а радянські реставратори начепили на храм шоломоподібні бані). На соборі у Ромнах бані грушеподібні, такі як мають бути. Позолотою їх вкрили зовсім недавно.
Святодухівський собор вважається унікальним храмом і належить до найзначніших пам’яток українського бароко. Поряд із ним (на подвір’ї) розташована Василівська (тепла) церква. Це досить цікавий храм, який нагадує дзвіницю із трапезною. Історія його будівництва також цікава – заклали храм у 1751 році й будували 29 років. Кошти на будівництво виділив відомий старшинський рід Полетики. Освятили храм на честь Успіння Богородиці, але у 19 столітті він був переосвячений на честь Святого Василя. А у 1866-67 роках церква була докорінно перебудована за проектом академіка архітектури Євгена Червінського. Детально про будівництво і перебудови храму можете прочитати ось тут. Значну цінність серед церковного начиння становить іконостас, нижній ярус якого датується 1811 роком.
Вознесенська церква, 1795-1801 рр.
Церкви, схожі на Святодухівський собор та на Василівську, я вже бачив раніше, а от ще одна вагома пам’ятка Ромнів – Вознесенська церква, збудована протягом 1795-1801 років. Ось як описує її архітектуру Вікіпедія:
Вознесенська церква — кругла в плані, тридільна, трибанева, з коловою галереєю, витримана в стилістиці високого класицизму. Храм має унікальну розпланувально-просторову композицію: на повздовжній вісі захід-схід згруповані циліндричні об’єми бабинця, нави й вівтаря, перекриті сферичними банями. Обабіч бабинця й вівтаря — по дві невеликі вежі, увінчані сферичними покриттями. Ця структура введена в знижений об’єм колового обходу, що править зовнішньою галереєю.
Усі приміщення храмового інтер’єру об’єднані арковими вікнами й розчленовані рустованими пілястрами. Круглі війна є притаманними саме стилістиці класицизму.
Вознесенська церква відносно невелика, але завдяки круговій аркаді, галереї та розташуванню бань вона здається більшою (а на фотографіях значно більшою). Особисто я у захваті від екстер’єру цього храму. Розташована Вознесенська церква практично у центрі міста – раніше ця вулиця називалася Леніна (16).
Ще один цікавий храм Ромнів – Всіхсвятська церква. Вона стоїть на цвинтарі (вул. Дудіна, 4), який колись був місцевим некрополем. Збудована у 1866-1873 роках. Як для періоду побудови, архітектура храму досить незвична – тоді майже всі провінційні церкви будували в так званому єпархіальному стилі, а тут неокласицизм із елементами історизму. Автором проекту був той самий академік Червінський. Поряд із храмом, на кладовищі, серед досить старих могил, стоїть старовинна родова усипальня. Це єдиний склеп, який зберігся після більшовицької навали – решту розграбували і розбили. Про історію Всіхсвятської церкви можете прочитати тут.
Всіхсвятська церква (1866-1863 рр.) та каплиця-усипальня (поч. ХХ ст.) поряд із нею
Є у Ромнах і костьол. Здавалося б, які католики на Сумщині? Але вони тут були і є. Перший римо-католицький храм у Ромені звів Єремія Вишневецький у 1630-ті роки. Потім тривалий час католиків у місті не було, доки наприкінці 19 на початку 20 ст. не почала бурхливо розвиватись промисловість, й у Ромни (як і у Суми) не приїхали фахівці із Європи. Тоді, до речі, був збудований величезний паровий млин (Горького, 106) – частина теперішнього відділення «Укрхліб». А нинішній костьол Непорочного Зачаття Діви Марії звів інженер Ясновський (консекрували його у 1910 р.). Після будівництва храм мав високу вежу-дзвіницю, яка зникла в період господарювання совєтів. Сам костьол передали відділу освіти, й у ньому були майстерні політехнічного технікуму. Будівлі римо-католицького храму передали парафіянам вже у 21 ст. Нині тут правиться – меси відправляються щоденно у 18:00, а у неділю о 10:00.
Так виглядав костьол Непорочного Зачаття Діви Марії у 1918 р. (фото звідси)
А так він виглядає у 2015 р.
На початку 20 століття у Ромнах було 12 православних церков, костьол, 4 синагоги – більшовицьку навалу пережили не всі. Крім згаданих вище храмів, у Ромнах збереглося ще два десятки пам’яток архітектури: житлові будинки, гімназії, училища, банки… Місто має значний туристичний потенціал, але ж інфраструктура і промоція залишають бажати кращого. І таких міст в Україні сотні.
Текст та фото Романа Маленкова та Олега Години
Колишній паровий млин (поч ХХ ст.)
Старовинна забудова Ромнів
