Місто Монастирище розташоване за 250 км від Черкас на південний захід. Районний центр. Кількість населення міста – близько 9 тисяч осіб (разом із передмістями 13 тисяч).
Колишній костьол. Нині це будинок культури
Перші письмові згадки про це містечко датуються другою половиною XVI століття. Тоді воно входило до Брацлавського воєводства. Походження назви достеменно невідоме, але зрозуміло, що пов’язане воно із якимись монастирями. Похилевич припускав, що монастирі могли стояти ще в княжі часи, у домонгольський період. Він стверджував, що в XVIІ столітті “о монастырях уже не упоминается”.
Все XVIІ століття містечко варилося у котлі військових конфліктів. У 1653 році під мурами Монастирища, яке в ті часи було гарно укріпленим населеним пунктом, відбулася битва, в якій у повній мірі проявив талант геніального полководця соратник Богдана Хмельницького Іван Богун. Кілька днів він із чотиритисячним загоном витримував облогу 15-тисячного польського війська, яким керував Стефан Чарнецький. 21 березня відбувся вирішальний бій. Богун перевдягнув частину козаків у татарський одяг і наказав їм напасти на поляків, сам же, із добірною кіннотою обійшов польське військо і вдарив на нього із тилу. Поляки, переконані, що до Богуна прийшла підмога – татари і Хмельницький із основними силами, пустилися навтьоки. Козаки рубали втікачів, Чарнецького було тяжко поранено. Це була феєрична перемога.
Костьол (будинок культури) ізсередини
Цікаво, що факт втечі польського війська засвідчують навіть польські літописці та історики, правда вони твердять, що відступ почався через поранення Чарнецького.
Злопам’ятний польський гетьман Чарнецький повернувся до Монастирища через десять років. Покинуте мешканцями містечко було розграбоване та зруйноване.
У XVIІІ столітті Монастирище належало спочатку польському гетьману Тарновському, а потім його зятю Лянцкоронському. Син останнього продав містечко іншому магнату – Скалавському. У Скалавських Монастирище купили Подоські, які володіли ним до 1917 року.
Покровська церква
Подоські мали у містечку три палаци, які будувались у різний час й у різних місцях. Останній, найскромніший палац (палацик) зберігся. А ще від Подоських зберігся розкішний парк із каскадом ставків та стандартним островом.
В центрі міста стоїть велика будівля костьолу. Правда, про те, що це костьол – знають не багато мешканців Монастирища. Для всіх це палац культури.
Збудували костьол на початку ХІХ століття у стилі класицизму. Але в радянські часи його суттєво перебудували: знесли вежі-дзвіниці, звели бокові прибудови, всередині обладнали великий зал. Але якщо уважно придивитись – культова споруда у Монастирищенському палаці культури вгадується досить чітко. От лише схожа вона на безруку статую. Зважаючи на сучасні розміри будівлі, можна припустити, що із вежами вона виглядала дуже ефектно.
На території північно-східного передмістя Монастирища – Летичівки – стоїть дерев’яна церква Покрови Богоматері. Збудували її у 1880 році на місці давнішої. Не зважаючи на 130-річний вік, цей храм є зразково-показовим у плані доглянутості.
Взагалі-то Летичівка нині вважається окремим селом і підпорядковується Аврамівській сільській раді. Але майже весь період свого існування вона була частиною Монастирища, тому й ми її розглядаємо, як таку.
Текст та фото Романа Маленкова (чорновий текст для путівника Черкащиною видавництва “Грані-Т”)
