В якому році виникло це село – невідомо. З переказів відомо, що сусідня Шабастівка і Половинчик з’явилися одночасно. Старожили стверджують, що вони – продовжувачі життя мешканців Полонного, яке нібито існувало у ХVІ ст. і було розташовано біля так званого Панасового лісу на березі безіменної річки, що бере початок на теперішніх полях Летичівки. Утворилось село в часи набігів татар, коли одна група людей зруйнованого поселення осіла в середній течії річки та стала Шабастівкою, а інша піднялась до витоків цієї річки і стала Половинчиком, тобто половиною колишнього єдиного поселення.
У 1860-х роках дослідник Л.Похилевич побував тут і записав: «Половинчик – село… расположено на повышенной равнине, лишённое текучей воды, которую жители добывают в колодязях».
Єдине фото колишнього пивзаводу. Більше нічого сфотографувати не вдалося.
В 1905 році поміщик Каєтан Улашин продав землю в Копіюватій і заснував у Половинчику із поміщиком Лядуховським броварню, де вироблялося високо марочне пиво, яке поставлялося до Варшави. В районному музеї нині зберігаються зразки пивних пляшок та етикеток цього заводу. З них дізнаємось про те, що існували герби і Монастирища, і Половинчика, що були різні сорти пива, які відзнаки мав завод.
З 1912 року в Каєтанівці ( назва на честь власника броварні Каєтана) стали виробляти ще й морс та мінеральні води. Для пива, морсу і мінералок використовувалась кринична вода, що мала високі лікувальні якості. Ця криниця існувала і в радянський час. Улашини, розбагатівши, орендували землю в Тарнаві і Шабастівці, утримували гуральню в Тарнаві (горілчаний завод).
В 1928 році влада більшовиків відновила роботу пивзаводу. На початку 1930-х років його перетворили на маслозавод.
Текст із сайту Половинчицької сільської ради, фото Романа Маленкова.
