Умань

Умань – найсхідніше місто Поділля. За ним – Дике поле. Колись саме тут закінчувалася європейська цивілізація. Умань відома українцям, передусім, Софіївкою – шикарним парковим комплексом, який заклав Станіслав Щенсний Потоцький для своєї коханою дружини Софії Глявоне. Але про Софіївку буде колись іншим разом: в ній я так і не побував. Сьогодні буде Умань поза Софіївкою. Крім неї, в місті є на що подивитися: пам’яток – безліч, Умань тут може сміливо конкурувати з обласними центрами. Наприкінці ж розповіді окунемося і атмосферу хасидського кварталу. Перебування там дозволить відчути себе в Ізраїлі не виїжджаючи з України.

Перша згадка про Умань – 1616 рік. Тоді землі навколо належали Валентію Александру Калиновському – брацлавському, вінницькому, кам’янецькому старості, генералу земель подільських. Він же спорудив в Умані замок. Після загибелі Валентія під Цецорою, місто перейшла до його сина Марціна Калиновського. З початком Визвольної війни Умань взяв загін повстанців, очолений Іваном Ганжою, місто стало адміністративним центром Уманського полку і з 1648 по 1667 рік перебувало у складі козацько-гетьманської держави.

Боротьба за Умань між козацькими гетьманами і власниками земель Калиновськими (а згодом – Потоцькими) тривали до 1674 року, коли Умань була повністю зруйнована гетьманом Петром Дорошенком. Місто відбудував Станіслав Владислав Потоцький – белзький воєвода. Але на початку XVIII ст. за наказом російської влади більшу частину козаків та цивільних мешканців міста було силою переселено на Лівобережжя. Занепад Умані тривав до 1726 року, коли Умань з околицями переходить у володіння Франциска Салезія Потоцького. Середина століття – це постійні набіги гайдамаків. Коліївщина тут була досить жорстокою по відношенню до поляків, євреїв та, навіть уніатів. В 1793 року Умань увійшла до складу Російської імперії. Через три роки Потоцький закладає “Софіївку”, яка стає його символом аж до сьогодні.

Почнемо з яскравою пам’ятки, яка знаходиться на околиці міста неподалік від “Софіївки”. Це – училище землеробства і садівництва – один із найстаріших вищих навчальних закладів України, заснований у 1844 році в Одесі. Завданням закладу було готувати висококваліфікованих садівників і досвідчених науковців у галузі садівництва. На той час це був єдиний у країні вищий навчальний заклад такого напрямку. У зв’язку з малосприятливими умовами для розвитку садівництва в районі Одеси Головне училище в 1859 році переведене в м. Умань, де на той час були передумови для підготовки спеціалістів садового профілю. За свою багаторічну історію інститут багато разів змінував свою назву, і зараз це – Уманський національний університет садівництва.

Головний корпус:

Головний вхід підкреслено баштою з флюгером:

Панорама:

Центральна вулиця Умані – Радянська. Тут розташовано багато архітектурних пам’яток періоду розквіту Умані на зламі ХІХ і ХХ століть.

Ратуша (міська управа), 1912:

У дворі можна розглядіти пожежну каланчу:

Торгові ряди, 1838:

Готель «Європа», кін.19 ст.:

Земське училище, поч. ХХ ст.:

Василіанський монастир у 1784 році побудував Станіслав Щенсний Потоцький. На території монастиря була греко-католицька школа. На початку 19 століття (1832 р) будівлю зруйнували і передали у володіння місцевим властям. З 1858 р. тут перебували артилерійські казарми. З 1998 року військові часи в історії будівлі закінчилися і зараз вона використовується під педагогічне училище.

Вище міське народне училище, 1892:

Житловий будинок поч. ХІХ ст.:

В середині вул. Радянської знаходиться Миколаївський собор, побудований впродовж 1809-1812 рр. за проектом архітектора Томаша Етлінгера на місці, де колись стояв католицький костьол. Зайшовши погрітися в собор (УПЦ МП), ми почули від продавщиць церковної лавки, що кривавий Микола ІІ – святий, Янукович – мученик за віру, а Майдан організував диявол.

На протилежному кінці вулиці – костел Успіння Пресвятої Богородиці, 1826:

Пожежна вежа поруч:

Прибутковий будинок по вул. Садовій, кін. ХІХ ст.:

Житловий будинок по вул. Садовій, 1860:

Чоловіча гімназія по вул. Жовтневої Революції, 1896:

Земська лікарня по Пушкінському провулку, поч. ХХ ст.:

Церква Святої Трійці, 1857 – єдина в місті, що належить українцям:

Дерев’яна церква Святого архангела Михаїла , 1907

Водяний млин, ХІХ ст.:

Вид на район “Старе місто”:

Вулиця Пушкіна в Умані, та її прилеглі провулки – є місцем компактного перебування євреїв-хасидів. На іудейський Новий Рік (Рош га-Шана), що святкується в кінці вересня, в Умань з’їжджаються хасиди з усього світу. Вони вважають, що помолившись в цей день на могилі цадика Нахмана, отримають духовне очищення.

Зверніть увагу: матеріалу українською мовою ПРИНЦИПОВО немає:

Всі надписи в хасидському районі – на івриті. Гуляючи тут, відчуваєш себе, як в Ізраїлі, але після атаки на нього Хамасу і Хезбалли 🙂

 

Автор – Андрій Бондаренко

48.749328, 30.221951 Дивитись на мапі Google Maps