Село Гельмязів розташоване за 3 км від автотраси Київ-Черкаси, за 30 кілометрів від Золотоноші. Центр сільської ради. Кількість населення – 5 тисяч осіб.
Троїцька церква
Історики припускають, що Гельмязів було засновано ще у ХІІ столітті. Через п’ять століть це було сотенне козацьке містечко, а ще через два – центр волості у Золотоніському повіті Полтавської губернії.
В ХІХ столітті Гельмязів був досить заможним поселенням. Тут розміщувались два великих маєтки панів польського походження – Левицьких і Терлецьких. У радянські часи містечко зробили районним центром. Але в 1963 році під час територіальної реформи район розформувало, і Гельмязів перетворився на село.
Зараз від маєтку Левицьких, який стояв у центрі села, нічого не збереглося, окрім залишків парку. В маєтку Терлецьких, який розміщувався на північно-східній околиці, в радянські часи обладнали психоневрологічну лікарню (більше ж не було де її розмістити). Цей медичний заклад розміщений тут і зараз. Причому заклад це дуже цікавий. В ньому постійно перебуває 140 хворих. Територія маєтку-лікарні – “райський куточок”, із фігурно обрізаними чагарниками, підстриженим зеленим газоном, декоративними вежами, водограями і басейнами. За які кошти, цікаво, усе це зроблено? Мешканці Гельмязова розповідають, що психлікарня популярна серед молодят – вони приїжджають сюди фотографуватись. А ось журналістів на територію не пускають. Директор в не дуже приємній формі відправив нас за дозволом у Черкаси. Ще б пак – фотографувати таку красу можна лише із дозволу вищого керівництва області.
Але є у Гельмязові і варті уваги об’єкти, які фотографувати дозволяється. В першу чергу це збудована у 1841 році класицистична мурована Троїцька церква. Ктитором (засновником) храму був багатий місцевий козак Федір Савенко. Правда ще з тих часів дійшли перекази про не дуже чесні прийоми заробітку грошів цим козаком. Але не нам вже його судити. Після себе він залишив чудову велику церкву, яка нині є пам’яткою архітектури національного значення.
Фото та текст Романа Маленкова (чорновий текст для путівника Черкащиною видавництва “Грані-Т”)
