Від часів існування Київської Русі до нашого часу в Україні збереглося небагато споруд. Їх називають пам’ятками Княжої Доби, або домонгольськими. Всього таких пам’яток в Україні дев’ятнадцять (не рахуючи кримських). Сім у Києві, п’ять у Чернігові. До чернігівської п’ятірки входить церква Параскеви П’ятниці, яку збудували в кінці 12-го на початку 13-го століття.
Церква Параскев-П’ятниці у 2012 р.
За вісім століть свого існування П’ятницька церква неодноразово руйнувалася, добудовувалася і перебудовувалася. Останній раз це відбулося після суттєвих руйнацій другої світової війни. Тоді від храму залишилися фактично лише стіни. Врятував церкву російський архітектор Петро Барановський, який спочатку домігся проведення консервації руїн (у 1943-1945 рр.), а потім керував (разом із Миколою Холостенком) реставраційними роботами, які відбувалися у 1962 році. І П’ятницька церква постала, як пишуть путівники, у первісному, домонгольському вигляді. Хоча, насправді, який він у неї був, той первісний вигляд – невідомо. Креслень та зображень не збереглося. А от фотографій довоєнної П’ятницької церкви збереглося немало. На них вона зовсім не схожа на дітище Барановського та Холостенка…
Поруйнована церква після Великої Вітчизняної війни (фото із особистого архіву сім’ї Ягодовських)
П’ятницька церква на початку ХХ ст.
Свята Параскева-П’ятниця на Русі вважалася покровителькою торгівлі, сільського господарства та родини. Недаремно чернігівську П’ятницьку церкву збудували на торгу (ринку) – вона малась допомагати купцям у торгівлі. Стиль храму був візантійським.
У 1239 році монголо-татарський хан Менгу захопив і зруйнував Чернігів. Існує легенда, що П’ятницька церква зіграла роль останньої цитаделі захисників міста. Може це і неправда, але татари сильно поруйнували храм.
Відомості про перші реставраційні роботи в храмі відносяться аж до 1670-го року. Потім церкву реставрували та добудовували у 1690-х роках коштом генерального обозного Василя Дуніна-Борковського, та, частково, коштом Івана Мазепи. Тоді на західному та східному фасадах надбудували барокові фронтони а баню зробили багатоярусною. П’ятницька церква набула рис українського бароко і стала головною спорудою жіночого монастиря.
В комплекс П’ятницького монастиря входили дзвіниця із храмом святого Прокопія, трапезна, келії із храмом Іоанна Предтечі. Все це оточувала дерев’яна огорожа. Монастир закрили в кінці 18 ст. До нашого часу жодна із будівель монастиря не збереглася.
П’ятницьку церкву реставрували та добудували після великої пожежі 1750-го року. У 1818-1820 рр. до храму прибудували бічні приділи, а трохи пізніше – ротонду-дзвіницю (розібрана у 1963 році). 20 століття П’ятницька церква зустрічала семибанною. І була значно більшою за сучасний храм.
У 1941 році в храм потрапила бомба. Усі добудови було зруйновано. Збереглися лише мури домонгольських часів. Радянські архітектори вирішили не відновлювати форми українського бароко із кількох причин. Не в останню чергу через негативне ставлення радянської влади до національних архітектурних стилів. Хоча існувало (є і зараз) багато фотографій та детальних описів довоєнної барокової церкви, архітектори вирішили зробити віртуальну реконструкцію візантійських форм. Не беруся судити добре це було чи погано, але зараз ми маємо церкву-пам’ятник. Підпорядковується вона УПЦ КП і без сумніву є окрасою Чернігова.
Текст Романа Маленкова. Фото (крім архівних) Романа Маленкова та Андрія Волкова
