У Чернігові є пам’ятки архітектури, відомі на всю Україну, але є тут цікаві менш відомі будівлі. Навіть у центрі міста можна наштовхнутись на прекрасні зразки модерну, неоготики та неоруського стилю. Усі вони на центральній вулиці Чернігова – проспекті Миру, і про них наша наступна розповідь.
Єпархіальне братство (нині обласна філармонія)
Цю оригінальну будівлю звели у 1911-12 рр. на розі вулиці Шосейної (сучасна адреса: проспект Миру, 15). До будівлі увійшла каплиця Олександра Невського (теж мені святий, який розбив рицарів-християн, та справно платив данину нехристиянам, навіть пройшов язичницькі обряди й був союзником Орди у боротьбі із своїм братом) збудована у 1870 році. Зводили будівлю на замовлення Миколаївського єпархіального братства.
Єпархіальні братства виникли в Російській імперії, в період, коли церквою керував синод, а патріархат був скасований (цей період тягнувся всю історію існування Російської імперії). Такі організації повинні були координувати благодійну та просвітительську діяльність монастирів, парафіяльних братств та установ єпархії, а також сприяти відродженню парафіяльного життя. Єпархіальні братства прийшли на заміну системі управління в єпархіях. На чолі братств стояли архієреї. Було таке братство і у Чернігові. Воно і замовило для себе будівлю у неоруському стилі.
Миколаївське єпархіальне братство нині і на початку ХХ ст.
Великий триповерховий будинок братства із двома шатровими верхами та прибудованою двоповерховою каплицею, був багато оздоблений (у тому ж неоруському стилі) та мав великий зал для зібрань членів братства. Але братчики займали будівлю недовго. Радянська влада підлаштувала розкішний будинок під власні установи.
У 1919 – 1920 рр. у будинку містився губполітвідділ та військово-політичні курси для командирів Червоної Армії. Потім тут було відкрито Будинок освіти імені Карла Лібкнехта, який водночас слугував міським клубом для трудящих. З 1932 р. й до війни в будинку працював Чернігівський український музично-драматичний театр ім. Т.Г.Шевченка.
В період Другої світвої війни будинок братства був частково зруйнований великою пожежею, яка виникла внаслідок потрапляння німецької бомби. У післявоєнні роки його відновили із надбудовою третього поверху над колишньою каплицею та розширенням залу на другому поверсі (на 612 місць).
Чернігівську обласну філармонію до будинку братства перевели у 1964 році. Нині це Чернігівський обласний філармонійний центр фестивалів та концертних програм.
Дворянський та селянський поземельний банк (нині обласна бібліотека)
Цей будинок нині займає Чернігівська обласна бібліотека імені В.Г.Короленка, а будували його для відділення Дворянського та селянського поземельного банку в 1910-13 рр. в модному на той час стилі модерну. Особливості стилю полягали у переробці рис національної архітектури, тому в різних європейських державах були різні національні стилі модерну. Україна, хоч і не була окремою державою, але свій національний модерн отримала. Найяскравіший зразок цього стилю розташований у Полтаві (колишнє земство, нині музей), до зразків стилю деякі дослідники відносять і теперішню будівлю бібліотеки, хоча є фахівці, які це категорично заперечують відносячи будівлю до фінського модерну. Близнюк цієї будівлі стоїть у російській Пемзі.
Проект будівлі розробив архітектор О.І.Фон-Гоген, а втілив його у життя Д.Д.Афанасьєв.
Будівля колишнього банку мурована, П-подібна в плані, двоповерхова. Над входом розташована висока триярусна вежа із шатровим завершенням. Розташована пам’ятка за адресою: проспект Миру, 41
Дворянський і селянський банк
Народна школа (нині поліклініка)
За адресою проспект Миру, 36 розташована ще одна будівля зведена у стилі українського модерну. Це колишня чотирикласна народна школа. Звів її у 1912 році архітектор Іван Якубович. Приналежність до стилю, крім загальних архітектурних рис, підкреслює ліпнина та орнаментальний декор.
У 1923 році в цій будівлі відкрили Інститут фізичних методів лікування імені товариша Воровського. Надпис над центральним входом, ще й досі свідчить про колишнє перебування в будівлі цього інституту. А нині тут поліклінічне відділення міської лікарні.
Народна школа
Пожежне товариство
Про Чернігівську неоготику ми вже писали (палац Глібова). Є тут ще одна неоготична споруда, і знову ж на проспекті Миру (буд. 34). Це будівля колишнього Вільного пожежного товариства. На первісні функції будівлі вказує 20-метрова вежа каланча. Колись ця каланча мала ще чотири метри (разом із дерев’яним ліхтарем-сторожкою та флюгером), але надбудова була розібрана у радянський період.
Вільне пожежне товариство Чернігова розміщувалося у двох одноповерхових корпусах. Тут була стайня на 11 коней, сигнальна, спальня для службовців, їдальня, кухня, лазня, кімнати правління і чергових дружинників, кабінет старшого по команді і квартира брандмейстера.
Вільне пожежне товариство
У 1919 році пожежне товариство механізували – тут з’явилися перші пожежні автомобілі. А через два роки над головним корпусом звели ще один поверх, на якому розмістили друкарню. Поступово друкарня витіснила пожежників із приміщень. У повоєнний період у відновленому після пошкоджень будинку знову розмістили друкарню, яка діяла тут до 1987 року. Нині в будинку розташовані різні установи і фірми. Це своєрідний офісний центр.
Текст та фото Романа Маленкова
