Пістинь розташована недалеко від Косова на річці Пістинька. В селі дві схожі церкви, зведені у гуцульському стилі, але одна з них повністю закута у бляху – дикунська традиція останніх десятиліть, тому нас цікавила виключно Успенська церква, тим більше, що наш гід назвав її найстарішою дерев’яною на Прикарпатті.
На церкві дійсно таблиця на якій написано 1600 рік, але виявляється там вказано період появи пам’ятки історії – Успенської церкви – такого собі сакрально-віртуального об’єкту, а не пам’ятки архітектури. Бо перша дерев’яна церква на цьому місці дійсно з’явилася у 1600 році, але будівлю, яка існує нині, звели у 1868-му. Для Гуцульщини церква досить типова – схожих по Прикарпаттю і Закарпаттю безліч, але місце де вона стоїть особливе.
Неспростовним доказом давнішого існування церкви на цьому місці є кам’яний хрест козацької (тамплієрської) форми, який датується 1744 роком. Це ймовірно поховання священика, або когось із благодійників храму.
Успенську церкву звели на пагорбі над рікою Пістинькою. Цікаво, що річка відокремлює церкву від основної частини села, тому, щоб дібратись до неї, потрібно пройти над річкою по підвісному, вузенькому містку. А поряд із церквою цвинтар, домовину цим містком пронести проблематично, тому, для таких сумних потреб, зробили спеціальну кліть на роликах, яка ковзає по натягнутому над рікою тросу.
Останній ремонт церкви відбувся у 2011 році. Добре що бляхою, тоді вкрили лише дахи, а стіни обшили гонтом.
Поряд із церквою стоїть чотириаркова дзвіниця стінного типу. На цвинтарі є старовинні надмогильні хрести.
Річка Пістинька, на відміну від холодних закарпатських річок, улітку дуже тепла, тому користується неабиякою популярністю серед туристів купально-загоряльного напрямку. Найбільше їх у сусідньому селі Шешори. У Пістині їх значно менше, але все рівно трохи є.
Текст та фото Романа Маленкова, Сергія Щербія
Далі текст про Успенську церкву із сайту “Дерев’яні церкви Західної України”
За переказами, перша передміська церква в Пістині була збудована під горою ще в 1600 році. Також Успенська церква згадана в катедратику Львівської єпархії 1680 року. Замість цієї церкви у 1750 році коштом громади зведена наступна дерев’яна церква, яку у 1868 році замінила нова, також церква з дерева.
Була філіяльною парафіяльної міської церкви Благовіщення Пр. Богородиці. В 1930-х роках церква покрита бляхою. В радянський період церкву перетворили на музей кераміки. Ремонтована на початку 1990-х років, а також після 2011 року. Пам’ятка архітектури національного значення в користуванні православної громади Пістиня.
Церкву можете знайти на південно західній околиці села, під лісистою горою, біля правого берега річки Пістинька, на цвинтарі. За формою і кількістю верхів церква подібна до Благовіщенської в цьому ж селі, тільки менша за розмірами.
Для збільшення площі церкви, при західній стіні бабинця прибудували великий зашклений ганок, а при південній стіні нави існує відкритий ганок. Після ремонту стіни над опасанням церкви замість бляхи оббили гонтами – не частий випадок. Біля церкви стоїть мурована стінного типу чотириаркова дзвіниця. На цвинтарі збереглися старі кам’яні хрести з XVIII ст.
ЛІТЕРАТУРА: “Церкви Прикарпатського краю”. Р. Процак, Івано-Франківськ, 2006.
Інформація Василя Слободяна.
