В північно-західному куті площі Польський ринок стоїть комплекс катедрального костелу Петра і Павла – унікального храму, кому немає рівних в Україні. Його унікальність – це поєднання того, що, здавалось би, неможливо поєднати: католицького костелу, турецького (мусульманського мінарету) та Мадонни на ньому. Крім костелу, до комплексу входить оборонна дзвіниця та тріумфальна арка.
Вважається, що на місці катедри існував дерев’яний костел, який збудували близько 1370 року литовські князі Корiатовичi. Вже через п’ять років на прохання польського короля Папа Григорiй XI засновує в Кам’янці дiєцезiю i костьол стає катедральним. Першим біскупом, як вважають, був домініканець Вільгельм. Будівництво кам’яного костелу пов’язують з біскупом Якубом Бучацьким (1502-1517), котрий був людиною набожною та заможною, виділяв також кошти на укріплення Кам’янецького замку.
Спочатку костел був в романському стилі, відрізнявся простотою форм та мав три нави. В той час вівтар був орієнтований на захід i знаходився там, де зараз вхід до храму. До середини XVII ст. костел сформувався як тринавова, з довгим пресбітерієм, кількома ренесансними каплицями та високим притвором споруда, західний фронтон якої був вирішений у формах маньєризму.
Після захоплення Кам’янця турками у 1672 році катедра була перетворена в головну мусульманську мечеть. До західного боку прибудовували мінарет висотою 36,5 метри. Його основою стала каплиця XVI ст. у вигляді куба, яку турки заклали камінням, а зверху встановили округлу двадцятиметрову вежу зі 145 гвинтовими кам’яними сходами в середині та балконом на горі з якого п’ять разів на добу муедзин закликав до молитви. Всі прикраси та начиння, які були в костьолі, турки знищили. Також вони вивезли за місто кістки християн, похованих на цвинтарі біля катедри.
Після повернення у 1699 році Поділля до складу Польського королівства біскуп Ян Гнiнський переосвячує мечеть знову на костьол. Про цю подію свідчать дві пам’ятні плити на пілонах по обидва боки центральної нави. В середині XVIII ст. біскуп Микола Дембовський (1740-1757) при участі архітектора Яна де Вiтте проводить капітальний ремонт, який надає йому барокових рис. Реставрація мінарету та встановлення на ньому мідної статуї Богородицi висотою 3,5м теж є заслугою Миколи Дембовського. Постать була виготовлена в Гданську та встановлена 10 травня 1756 р. при дзвонах та стрільбі з гармат в замку. Богородиця стоїть на Земній Кулі та Півмісяці й благословляє місто i край. Навколо голови в Неї ореол з 12 зірок.
У XVIII-XIX столітті костьол реконструюється у стилі бароко і псевдоготики. Під час ремонту 1853 – 1862 рр. художник Д.Сампіні, за участю львівського художника М.Яблонського, виконав темперні фрески на стінах південної каплиці. Тоді ж з’явилися вітражі з богемського скла, підлога з теребовлянського пісковику та карарського мармуру, встановлено новий 20-регістровий орган роботи віденського майстра Гессе.
Нині костел є тринавовою базилікою з пізньоготичним гранчастим пресвітерієм з контрфорсами. Під південною навою та північними каплицями – три крипти. Головна нава, що відділена від бічних стовпами-пілонами, дещо розширюється на схід, завдяки чому бічні нави у східному напрямку звужуються. Нави перекриті коробовими склепіннями з нервюрними розпалубками, північна каплиця Святого Причастя (колишня святих Петра і Павла) – банею з ліхтарем. 
Костел має чотири вівтарі – у навах та в південній каплиці Непорочного Зачаття.
Найцікавіше у костелі знаходиться у каплиці Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці. Це – надгробок Лаури Пшездецької авторства скульптора Віктора Бродзького. Первісно його було встановлено на могилі Лаури Пшездецької в костелі Успіння Пресвятої Діви Марії в Чорному, що у віці 21 року впала з коня і померла.
У 1938 році надгробок перенесли до кам’янецької катедри. Скульптурна композиція складається з ложа, на якому лежить подоба дівчини Лаури. У підніжжі монумента — розкрита книга; ліворуч ложа стоїть амур, що спостерігає сон панни. Зліва і справа від ложа на обніжжі встановлено бюсти батьків Лаури — Софії і Карла Пшездецьких. На надгробку вміщено напис: «Дівиця Лаура. Згасла в розквіті літ. Її прекрасне обличчя є найкращим у світі»
Каплиця Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці:
Статуя Пресвятої Діви Марії з Люрду:
Головний вівтар:
Вівтар Серця Ісуса:
Каплиця Пресвятого Таїнства з вівтарем:
Святий Антоній:
Амвон:
Архітектура костелу демонструє сплав готики (пресбітерій, нартекс), ренесансу (каплиця святого причастя) та бароко (західний фасад, бічні нави). Східна грань пресбітерію має цікаве вирішення у вигляді арки, що спирається на контрфорси, утворюючи нішу.
Найактивнішу композиційну роль відіграє західний фасад, вирішений у стилі пізнього бароко, з пілястрами композитного ордера й масивним антаблементом.
Головний вхід акцентовано високим арковим вікном з бароковим облямуванням, рельєфом з гербом та пам’ятним написом.
На західному фронтоні костелу встановлені кам’яні статуї апостолів Петра і Павла та декоративні вази, на контрфорсах південної каплиці непорочного зачаття – кам’яні бюсти єпископів, що були зняті з головного фасаду католицької семінарії.
У 1851 році до катедри з південного боку прибудували бічний вхід – нартекс у стилі англійської готики.
Дзвіниця, час спорудження якої належить до XVI ст., первісно була чотириярусною й мала оборонне призначення. Про це свідчать: два нижні яруси з глухими стінами завтовшки понад 3,5 м, незалежні входи на 1-й і 2-й яруси та внутрішні сходи між 2-м і 3-м ярусами. Третій ярус призначався для дзвонів, 4-й був оборонним. У XVII ст. висота дзвіниці без даху сягала близько 30 м. Дах був наметовим, заввишки близько 15 м, з маленькими шпилястими вежками по рогах та люкарнами з чотирьох боків. Фасади розчленовував периметральний горизонтальний гурт, нижче від якого стіни були позбавлені отворів, а вище мали чотири великі аркові вікна в 3-му ярусі дзвонів та ряд бійниць у 4-му ярусі. У середині XVIII ст. під час реконструкції костелу дзвіницю було перебудовано, ймовірно, Яном де Вітте: 3-й і 4-й яруси набули пізньобарокоюго декору, 5-й ярус надбудовано, а бійниці 4-го ярусу ліквідовано. XIX ст. дзвіницю ремонтували. Відтоді існує низький наметовий дах, що зберігся дотепер.
Вхід на подвір’я костелу здійснюється через ворота у вигляді тріумфальної арки в стилі пізнього бароко. Ворота були побудовані в 1781 році, в честь приїзду в наше місто польського короля Станіслава Августа.
Арку прикрашає скульптурна група у вигляді чотирьох ангелів і центральна фігура святого Яна Непомука. На фризі з східного боку латинський напис: “Тут проходив король Станіслав Август 11 листопада 1781 року“.
З заходу (вул. Кузнечної) є ще однин вхід на катедральне подвір’я з аркою, прикрашенлю скульптурою ангела. Але він зазвичай зачинений:
Вид з костельного подвір’я на Польські Фільварки:
У 2007 році на костельному подвір’ї урочисто відкрито пам’ятник Папі Іоанну Павлу ІІ:
На подвір’ї стоїть пам’ятний знак “Гектору Кам’янецькому” – Міхалу-Єжи Володийовському, прототипу героя роману Генриха Сенкевича «Пан Володийовський», який загинув у 1672 році під час оборони Кам’янця від турок.
Фігура Ісуса Скорботного біля бічного фасаду костелу:
Надгробки на подвір’ї перед фасадом костелу:
Скульптури біля південного фасаду:
Господарські будівлі на півночі подвір’я:
Поруч з катедрою знаходиться двоповерховий палац католицького єпископа (XVI-XIX ст.). Спочатку був одноповерховим, на високому цоколі, з чотирьохскатним дахом. У кінці XVII ст. був пошкоджений, на початку XVIII ст. відновлений. У другій половині XIX ст. надбудований в східній частині до двох поверхів. Пам’ятник є одним з нечисленних середньовічних будинків палацового типу, що збереглися на Україні. У ХVII – ХVIII ст. у будинку мешкали подільські єпископи, які періодично відводили окремі кімнати під початкові польські школи (класи). У 1793 р. будинок був конфіскований губернатором. З 1797 по 1831, рр. тут розміщувалося повітове п’ятикласне училище, підпорядковане Виленському університету. У зв’язку з польським повстанням 1830-1831 рр. закрито. У 30 – 60 -х років XIX ст. будинок належав Кам’янецький чоловічій гімназії (використовувалися учбові класи, мешкали її директори). З 1869 по 1918 рр. у будинку знаходилося міське двокласне училище. Сьогодні, як і раніше, належить польському єпископу.
До катедри північним фасадом виходить колишня католицька семінарія. Будинок зведено 1782 р. на місці раніших споруд. Семінарія тут містилася недовго – до 1793 р. Згодом будинок пристосували під губернські установи. Так, на першому поверсі з боку костелу розташовувалася губернська друкарня. Відділ архітектора та земельна комісія містилися із заходу – з боку Францисканської вулиці. На другому поверсі зі сходу та півночі розташовувалося губернське правління на чолі з віце-губернатором. У залі засідань губернського правління було встановлено подарунок Катерини ІІ – зерцало. Це була велика бронзова шкатулка (заввишки 64 см, завдовжки 54 см і завширшки 38,5 см) дуже цікавої роботи, призначена для зберігання указів. Третій поверх добудували в другій половині ХІХ ст. – над північно-західною, а в 1950-х рр. – над східною частиною будинку.
На завершення – це кілька кадрів:
Автор – Андрій Бондаренко
