П’ятницька – одна з найбільш колоритних старовинних вуличок Старого міста в Кам’янці. Це – досить коротка вулиця, яка з’єднує два головних майдани міста – Польський ринок і Вірменький ринок. Її назва, очевидно, походить від П’ятницької церкви, яка існувала тут у XV-XVI століттях. На П’ятницькій знаходиться декілька важливих історичних пам’яток Старого міста – будинок Руського магістрату, православна семінарія та декілька старовинних будиночків. На П’ятницьку тильним боком виходить комплекс монастиря домініканів.
Найголовніша і найстаріша споруда вулиці – це будинок Руського магістрату, відомий кам’янчанам і туристам, як “будинок з драконом”. В середньовічному Кам’янці проживало 3 основних громади: польська, руська (українська) і вірменська. Хоча й руська громада переважала за чисельністю інші, домінуючою була польська, яка мала свій магістрат з 1374 року. Польський королівський уряд розумів, що Кам’янець, як “східний форпост Речі Посполитої” можна зберігти лише консолідацією етносів, які проживали у місті. Тому 1491 році король Казимир IV Ягеллончик надавав право українцям обирати свого війта, райців (радників) і лавників (засідателів). В ті часи будинок руського магістрату, очевидно, знаходився на Руському ринку біля Верхної польської брати з баштою Стефана Баторія.
У 70-х роках XVI століття війтом руської громади був дехто Киріак. Саме йому належав будинок на П’ятницькій, і якому розташувався Руський магістрат. У 1658 році указом короля Яна ІІ Казимира Кириячинський кам’яний будинок був призначений для розташування в ньому Руського магістрату. В королівському привілеї також було зазначено, що “руська громада з давніх часів володіла цим будинком“.
Будинок магістрату став центром для української громади Кам’янця. Тут розглядали справи громади, чинили правосуддя, приймали гостей. Але тривало це недовго – всього 12 років: 1670 р. польський сейм ухвалив рішення розпустити Руський магістрат та приєднати руську громаду до польської. Будинок магістрату став власністю Іоанно-Предтеченської церкви. А після звільнення кам’янця від турків на початку XVIII століття Кам’янця-Подільського українську громаду остаточно підпорядкували польській: замість двох магістратів діяв об’єднаний – українсько-польський.
На початку XIX століття будинок пристосували для гуртожитку учнів православної духовної семінарії, з 1865 року тут жили учні духовного училища. У довоєнні роки в ньому містились районні установи, в післявоєнний період – правління промислової артілі “Червоний ткач” і контора бавовняної фабрики. Сьогодні в колишньому будинку Руського магістрату адміністративний корпус Кам’янець-Подільського державного історико-архітектурного заповідника.
Прикраса будинку – водостік у вигляді дракона:
Вид будинку з двору:
У дворі будинку Руського магістрату:
Зліва від будинку Руського магістрату стояла православна П’ятницька церква, від якої не залишилося і сліду. Нещодавно на її місці було влаштовано капличку на честь св. Параскеви П’ятниці:
Праворуч від будинку Руського магістрату головним фасадом на Вірменський ринок виходить ще одна презентабельна споруда – будівля православної духовної семінарії. Будинок було споруджено у XVIII столітті для греко-католицького духовенства. Рішення щодо будівництва семінарії було ухвалено у 1789 році, а вже у 1791-му будівництво було завершено. Але через 2 роки Кам’янець захопили москалі, і в будинок, що призначався для греко-католицької семінарії, був відданий під губернські дворянські депутатські збори. У вересні 1798 року він передається в трирічну оренду під приватний театр Антону Змієвському, а у 1805 році тут розміщується учбовий корпус православної духовної семінарії.
У 1865 році семінарія переїжджає на Новий план, а в її будинок переїжджає чоловіче духовне училище. Сьогодні у відреставрованому будинку розмістилась картинна галерея. В її залах – майже триста творів живопису, графіки, скульптури.
Вид з двору:
У дворі колишньої духовної семінарії до 30-х років ХХ століття стояла Іоано-Предтеченська церква, від якої зараз залишилися лише фундаменти. Це – одна з найдавніших церков Кам’янця. Першу згадку про неї знаходимо ще у записках православного дяка Трифона Коробейникова за 1593 рік. У часи турецького панування церква була перетворена на мечеть верховного візира. після визволення Поділля від турків у 1699 році храм стає греко-католицьким, а у 1781 році Предтеченська церква стає греко-католицьким катедральним собором. З приходом москалів у 1793 році храм стає православним. Церкву було знищено комуністами у 1935 році.
Крім цього, на вулиці П’ятницькій є ще декілька цінних історичних будинків.
Вірменський будинок з високим двоскатним дахом за адресою вул. П’ятницька, 2 був збудований у XVI і перебудований у XIX столітті.
Будинок по вул. П’ятницькій, 6 належить XVII-XVIII ст. і був яскравим представником подільської школи архітектури. Сьогодні він належить директорові заповідника “Кам’янець” Василю Фенцуру. Про те, як чиновник знівечив історичний будинок, читаємо тут: http://hronika-kp.livejournal.com/1078.html
Будинок № 7:
Закінчення вулиці П’ятницької біля площі Ринок:
Ще декілька панорам П’ятницької:
Інші розповіді про Кам’янець:
Кам’янецька осінь
Стара фортеця
Польський Ринок і ратуша
Руська брама
Польська брама
Катедра з мінаретом
Каньйон річки Смотрич
Укріплення Старого міста
Домініканський монастир
Відомі і таємні панорамні майданчики Кам’янця
Вулиця П’ятницька та Руський магістрат
Вірменські квартали
Автор – Андрій Бондаренко
