Самчики

 

Резиденція Чечелів в Самчиках – один з найбільш охайних і доглянутих палацових комплексів на теренах України. Знаходяться Самчики в декількох кілометрах на схід від Старокостянтинова. З головного автовокзалу Хмельницького сюди їдуть прямі автобуси. А зі Старокостянтинова до Самчиків взагалі бусики бігають чи не кожні півгодини. Палац є одним з найкраще збережених в Україні, що дало змогу облаштувати музей-садибу, яка отримала статус заповідника.

Поселення відоме з середини XVI століття і називалося Замчики. Землі навколо Старокостянтинова, у т.ч. і Самчики, належали князю Костянтину Острозькому. На початку XVIII століття після черги володарів маєток отримав Януш Хоєцький, який у 1725 р. створив собі резиденцію на березі річки Случі. В добу господарювання родини Хоєцьких побудовано церкву Параскеви П’ятниці, що зберіглася донині. Також з тих часів донині зберігся так званий Старий палац 1725 року побудови. Невиразна архітектура старої будівлі спонукала інших хазяїв використовувати її переважно як службове приміщення нового палацу.


Старий палац Хоєцьких:
P4157480

Наступним власником був гайсинський староста полковник Петро Чечель. Саме під час його господарювання маєток набув нового вигляду: було збудовано палац, два флігелі, в’їзну браму, оранжереї (серед них і теплицю відкритого типу «Сад в мурах»), стайні. Також Чечель провів реконструкцію в романтичному пейзажному стилі парку Хоєцьких. Маєток був тоді огороджений муром. Син Петра Чечеля Ян одружився з Людвікою Якубовською у 1822 році, і тоді ж батько подарував синові Самчики та інші села. Ян та Петро померли в один рік (1843), і маєток успадкувала Людвіка, а згодом Якуб, син Яна та Людвіки. Якуб продовжував розвивати освіту та культуру у своїх володіннях, наприклад, у 1854 році у Самчиках він заснував сільську музичну школу гри на духових та струнно-смичкових музичних інструментах, а також оркестр, яким керував Родерік-Август Браун, відомий польський композитор, диригент та скрипаль.
P4157513

Під час польського повстання 1863 року Якуб Чечель підтримав повстанців. В бою з російською армією неподалік села Салиха він був поранений та потрапив у полон, де його закатували до смерті. Маєток Чечелей царат конфіскував. У січні 1867 року маєток викупив житомирський купець першої гільдії Купріян Абрамович Ляшков. Наступним власником садиби став Іван Угрімов (у 1870 році). Угрімови побудували за власні кошти школу та відкрили сільську бібліотеку, за їх господарювання маєток відвідували визначні діячі культури, освіти та науки — як Російської імперії, так і Європи. У 1902 році маєток викупив Михайло Шестаков, який володів ним до 1918 року.
P4157457

Палац одноповерховий, в стилі пізнього класицизму (ампіру), побудований за проектом польського архітектора Якуба Кубицького. Будівля в формі видовженого прямокутного блоку на 15 осей, довжина – 44 метри, ширина – 16,5 метрів, висота – 14 метрів. Парадний фасад прикрашено шестиколонним портиком і трикутним фронтоном.
P4157499

P4157500

В тимпані фронтону збереглося ампірне ліплення двох жіночих фігур (богині краси й кохання Венери та богині родючості Церери) поряд з ліпленим колом, в якому розміщений герб власників. Герб знищено за часів СРСР та відновлено у 2009 році.
P4157501

P4157505

Первісне розташування приміщень палацу збережено майже повністю. Зокрема, в палаці є п’ять залів (Кругла, Велика, Римська, Спочивальня та Японський кабінет). Разом вони утворюють анфіладу з боку паркового фасаду, містять багате художнє оздоблення у стилі ампіру. Автором унікальних фресок є Михайло Врубель.
P4157465

В Круглій (або ж Блакитній) вітальні відбувалися театральні постановки, танці, або ж вона могла служити музичним салоном.
P4157467

P4157475

Праворуч від Круглої зали розташована Велика (Червона) зала, у якій є чотири вікна. Ця зала слугувала господарям за їдальню. В одному з кутків зали стояв мармуровий камін.
P4157476

P4157477

Ліворуч від Круглої зали розміщена Спочивальня з двома вікнами.
P4157464

По сусідству розташована Римська зала, що отримала свою назву за характерне оздоблення.
P4157468

P4157472

З Римської зали гість палацу може перейти до наріжної квадратної вітальні, що замикає анфіладу залів. Внаслідок тематики й стилістики зображень кімната отримала назву Японської. Її стіни від підлоги і до плафону повністю вкриті фресками. До 1951 року з Японської зали можна було через засклені двері вийти на ґанок і далі в парк, але ґанок знищили. Розпис стін складається з трьох ярусів. Нижній ярус — панель з декоративним візерунком (частково збережений). Середній ярус містить повторюваний сюжет: вазон із хризантемами у фігурній рамі. Верхній ярус містить різні сюжети: два зображення самураїв з мечами у вбранні періоду Едо за писанням великих книг, японку з парасолькою, чубатого журавля, драконів, метеликів, рослинні та геометричні візерунки, ієрогліфи. За розповідями мешканців села, у ніші навпроти дверей раніше стояла скульптура Будди.
P4157471

P4157473

В кімнаті досі зберігся автентичний паркет, який виготовили німецькі майстри. Фрески Японської кімнати в Самчиках наразі залишилися єдиною пам’яткою європейського орієнталізму початку XIX століття в Україні.
P4157470

Парковий фасад прикрасили чотириколонний портик і сходинки в парк. Вікна портику напівциркульні, на фасадах прямокутні, прикрашені гірляндами і сандриками.
P4157458

P4157459

Один з левів перед входом:
P4157461

Деталі портику:
P4157460

P4157462

P4157478

Історично першим парком при маєткові був парк Хоєцьких. Але архітектурний ансамбль, розбудований на початку XIX століття Чечелем, не надто добре вписувався в старий парк. Тому для планування нового пейзажного парку в садибі у 1801 році було запрошено відомого на землях України (тоді в складі Російської імперії) садівника Діонісія Мак-Клера (1762–1853), засновника, серед іншого, ботанічного саду в місті Кременець, найстарішого серед ботанічних садів України.
P4157512

Мак-Клер вдало використав наявний природній деревостан, переробив паркові алеї та стежки, змінив компонування насаджень, створив штучний рельєф з яром та гіркою-альтанкою.
P4157503

P4157504

У 1902–1904 роках Михайло Шестаков приєднав до парку ще 3 гектари території, на яких було закладено нові ділянки парку в регулярному (або ж класицистичному) стилі.
P4157502

Паркові будівлі в стилі класицизму доповнили і провінційним зразком шинуазрі Китайським павільйоном. Вибудуваний з цегли, потинькований, прикрашений рустикацією, пілястрами, розфарбований в біло-жовті кольори, павільйон теж цілком належав би класицизму, аби не високий гнучкий дах з заокругленими «рогами» на кутах, який своєю формою нагадує дах китайської пагоди. На шпилі даху — флюгер у вигляді прапорця, в якому прорізаний напис «1814».

P4157492

P4157497

Будинок цікавий і як приклад улаштування в давнину льодовень. У центрі глибокого льоху споруди вмуровано квадратну камеру, що перекрита підлогою цоколю. Крізь отвір у підлозі до льоху засипали лід, який заготовляли поруч, на річці Случ. У стінах льодової камери розташовані ніші з полицями, де і зберігалися продукти.
P4157490

Брама і флігель:
P4157495

В’їзна брама:
P4157496

Один з флігелів:
P4157491

Палац Хоєцького, китайський будинок і флігель:
P4157493

Ще одна в’їзна брама:
P4157494

На території комплексу зберігся палац Хоєцьких – найстаріша будівля резиденції в Самчиках:
P4157482

Підземелля палацу значно просторніші за інтер’єри. Тут влаштовано невеличкий музей:
P4157485

P4157486

P4157487

Зверніть увагу на щура:
P4157488

Старий млин на території резиденції:
P4157455

P4157456

В селі, неподалік від резиденції, знаходиться церква св. Параскеви з дзвіницею, збудована у 1771 році Хоєцькими:
P4157506

P4157507

P4157509

Мальовичий сільський пейзаж:
P4157514

Стрижата на автобусній зупинці:
P4157515

P4157516


Автор – Андрій Бондаренко

Далі фото 2015 р. Романа Маленкова

Більше фото у галереї

49.764273, 27.397456 Дивитись на мапі Google Maps