Особисто мені місцевість із назвою Ореанда була відома завдяки марці вина. Хоча назва досить звучна, якась іншомовна, ніби то зійшла з середземноморського берега. От я і думав тривалий час, що Ореанда десь там, тому що на карті Криму я її просто не бачив. Яким же було моє здивування, коли виявилося, що Ореанда, як і більшість кримських назв, має дуже давнє походження (ймовірно ще таврійське) і зустрічається в письмових документах під 1380-ми роками.
Покровська церква (1885 р.)
В кінці 18 століття землі навколо татарського села Урьянди дуже сподобалися графу Потоцькому. Вважається, що він їх купив, але от цікаво мені у кого? Отримав одним словом у власність. Але ще більше сподобалась ця територія імператору Алєксандру І. Він відкупив Урьянду собі. Після його смерті місцевість, названа Нижньою Ореандою, дісталась у спадок новому імператору Ніколаю І. Той збудував тут у 1852 році палац (будівництво тривало майже 10 років) й подарував своїй хворобливій дружині – Алєксандрє Фьодоровнє. Палац був просто розкішним, проектував його відомий архітектор А.І. Штакеншнайдер. Дружина проводила в Ореанді немало часу. Для неї крім палацу імператор, за допомогою відомих садівників Кебаха та Делінгера, створив прекрасний парк, який і нині є окрасою Ореанди. Особливо вражає відвідувачів велетенський платан – один з найбільших і найстаріших у Криму (його висота 30, а обхват 6,5 метрів). Парк відвідало багато відомих і видатних людей, серед яких письменники А.Чехов (герої «Дами з собачкой» на лавочці біля Покровської церкви у Ореанді розмірковували за жисть), Л.Толстой, А.Грибоєдов, С.Маршак; співаки і актори І.Козловський, Р.Плятт, М.Ульянов, М.Єфремов, М.Пуговкін; поети Є.Євтушенко, А.Вознесенський; вчені І.В.Курчатов, Лев Ландау, А.Туполев. Бував тут всесвітньовідомий автор «Пригод Тома Сойєра» Марк Твен.
Покровська церква на фото початку 20 ст.
Імператор Ніколай І помер у 1855 році, імператриця пережила його на п’ять років. Після цього маєток в Ореанді успадкував їхній син – Великий князь Константін Ніколаєвіч. 20 років насолоджувався він розкішним палацом, але 1881 рік став останнім для тієї будівлі – через драматичну випадковість сталася страшна пожежа й палац згорів. Князь не мав коштів на його відбудову, тому вирішив хоч якось застосувати камені палацу: «От матушки я получил прекрасный дворец, его более нет, восстанавливать его я никогда не буду в состоянии. Пусть же из остатков его созиждется храм Божий». Таким чином в Ореанді у 1885 році з’явилася прекрасна церква Покрова Пресвятої Богородиці.
Князь вирішив, що для гористої місцевості Нижньої Ореанди найкраще підійде храм у грузино-візантійському стилі. Автором проекту став архітектор А.Авдєєв. Церква вийшла невеличка, але розкішна (і не дивно, адже замовником був представник монаршої родини). Розписи в ній виконали відомі художники Д.Грімм та М.Васільєв, автором мозаїки був італієць А.Сальвіатті. Здатність мозаїки не втрачати яскравості барв із плином часу, вражала Константіна Ніколаєвіча, саме тому храм був просто перенасичений мозаїчними шедеврами. На жаль більшість мозаїк храму загинули у радянські часи.
Дзвіниця та пам’ятник Івану Кронштадському
Князь не міг нарадуватись новозбудованим храмом: «Я должен сознаться, что церковь вполне меня восхищает и пропорциональностью всех своих форм, всего своего ансамбля. Стиль выдержан превосходно, и она делает впечатление, можно сказать, архаическое – изящной и благородной простотой…». Такою вона здалася і мені, особливо із Сонячної (царської) тропи.
Після смерті Константіна Ніколаєвіча Ореанда перейшла до його синів, а ті продали маєток імператору Алєксандру ІІІ для його сина Ніколая.
Ніколай ІІ часто навідувався в Ореанду: молився у церкві, гуляв парком та тропою, яка була прокладена для родини Романових і сполучила їхні маєтки у Лівадії, Ореанді, Гаспрі та Кореїзі. Нині ця стежка називається Сонячна, а колись була Царська.
Руїни царського палацу та бесідка-напівротонда над ними (на Царській тропі). Фото поч. 20 ст.
Напівротонда
У 20-ті роки в Покровській церкві вирішили зробити музей, але страшний землетрус 1927 року не дав здійснитись цим планам, адже церква була сильно пошкоджена. Тому храм вирішили взагалі знести. З якихось причин не знесли, але закрили дуже надовго.
У 50-ті роки вийшов новий наказ про знос храму в Ореанді, який «заважав» архітектурному ансамблю санаторію «Нижня Ореанда», збудованому із руїн царського палацу. Але краєзнавці вступились за храм й добились визнання його пам’яткою архітектури. Храм не знесли, вирішивши використати його з користю для господарства – в приміщенні влаштували склад отрутохімікатів, а на подвір’ї автобазу.
Реставрація Покровської церкви розпочалася у 1992 році – саме тоді храм передали парафіянам. Нині (2011 р.) він у чудовому стані.
Михайлівська церква над Верхньою Ореандою
Хочу зазначити що Нижня Ореанда – чи не найтихіший куточок південного берега Криму. Ні натовпів туристів, ні тисяч автомобілів та неймовірної загазованості (як, наприклад, у Місхорі чи Алупці). Тихо і затишно. Зверху височіє альтанка-напівротонда (пам’ятка архітектури 19 ст.) на Сонячній тропі, ще вище блищать бані розкішного новозбудованого Михайлівського храму (щось на зразок Фороської церкви). Неподалік розташовані модні Лівадія та Місхор, Ласточкине гніздо та Воронцовський палац. Одним словом райський куточок.
Текст та фото Романа Маленкова
