Графині Олександрі Браницькій однієї ночі наснилося, що на спокуту своїх гріхів вона має збудувати 12 церков (за деякими даними 10), і вона дала обітницю це зробити. Не просто пообіцяла – її обітницю затвердив своїм автографом митрполит-святитель Філарет (Амфітеатров). Й вона взялася за справу, але за життя жодного храму не добудувала, заповівши це зробити своєму синові Владиславу, який був римо-католиком.
Однією з церков, збудованих тоді Браницьким став храм Марії Магдалини (присвята більш традиційна якраз для католиків) – його освятили у 1843 році. Збудували його за межами історичного центру Білої Церкви, в районі, який мав банальну назву Заріччя. Пізніше, нижче церкви, на річці Рось було зведено греблю, по якій мешканці міста змогли безперешкодно добиратись до церкви.
У 1899 році храм розширили, добудувавши бічні галереї.
Будівля храму зведена у класичному стилі, однокупольна, в плані хрестоподібна, чотиристовпна. Дзвіниця прибудована прямо до церкви. Вхід оформлений портиком. Архітектор та художники, які розписували церкву невідомі.
З 1938 до 1942 року церква була закрита. В 1942 році, в період гітлерівської окупації, богослужіння було відновлено і відтоді тут постійно діючий православний храм. В 90-х роках ХХ століття поряд із церквою збудовано каплицю, а у 2001 році почали зводити великий жіночий монастир. Зараз монастир діє, але будівництво ще не завершено. Цікавим фактом є те, що ця споруда не включена до реєстру пам’ятників архітектури та містобудування загальнодержавного значення. Можливо причиною є те, що в період коли складався реєстр, вона була діючим храмом.
Варто зазначити, що храм Марії Магдалини, який височіє на пагорбі над річкою й помітний у місці майже звідусіль (райони багатоповерхової забудови опустимо), є дуже популярним у місті. Його відвідує не менше вірян, ніж Спасо-Преображенський кафедральний собор. Особливою повагою храм користується у мешканців навколишніх сіл, які звикли до нього, ще у період совєтського панування.
Текст та фото Романа Маленкова
