На цьому місці колись стояв Білоцерківський замок, тому й гора називається Замковою. Тут був білокам’яний єпископський собор (нині реконструйований) від якого пішла друга назва міста (першою була Юр’їв). Пізніше у межах замку був монастир католицького ордену августинів (його зруйнував Семен Палій), а ще пізніше поставили каплицю польського гарнізону. І от на місці де стояла латинська каплиця, у 1789 році, Ксаверій Браницький заклав кам’яний костьол. З невідомих причин будівництво затяглось і було завершене лише у 1812 році.
Костьол став усипальнею католицької гілки Браницьких. Тут було поховано Ксаверія Францішека, його сина Владислава та багатьох інших представників цього неймовірно багатого магнатського роду.
В плані будівлі лежить традиційний, для католиків, латинський хрест. Східна частина хреста завершується напівкруглою апсидою, по кутках західної частини розміщені башти. Одна з них має годинник з двома дзвонами, в іншій розміщено шість дзвонів.
Двоярусну будівлю костьолу увінчує склепіння сферичної форми. Висота споруди 27 м, ширина – 24,5 м, довжина – 35 м, товщина стін біля основи – 140 см.
На останньому фото відбудована Георгіївська (Біла) церква поряд із костьолом
Інтер’єр костьолу прикрашений орнаментальним ліпленням італійських майстрів. Ліплення коштувало замовникам дорожче ніж сама споруда. Підлогу вимощено різнокольоровими мармуровими плитами. Костьол розписано монументальним живописом (автори невідомі). Костьол був сімейною усипальницею католицької гілки Браницьких, мав 3,5 тисячі парафіян. В 1930 році храм було закрито. Відновили богослужіння у часи німецької окупації (тут же був німецький цвинтар). В 1944 році костьол знову закрили. В 50-60 роки він служив спочатку лекційним залом, потім складом. 1964 року в костьолі провели реставраційні роботи. Нині в будівлі розташовано обласний зал камерної та органної музики. У вихідні дні відбувається богослужіння.
Орган в храмі відносно новий – його на початку 90-х років минулого століття встановили майстри чеської фірми “Рігер Клосс” – інструмент виготовлений спеціально для цієї споруди і має понад 2800 труб.
Годинник на одній із дзвіниць костьолу встановили у 1842 році. Уявіть собі – він ще й досі працює, відбиваючи час своїми дзвонами.
Текст та фото Романа Маленкова
