Бориспіль – одне із найстаріших міст Київщини. В літописі про нього згадується під 1015-1019 роками, в зв’язку із вбивством князів Бориса і Гліба. В ті часи поселення називалося Летч. В часи монголо-татарської навали місто зруйнували. Потім були Литва, Польща, росія, УНР, срср… Від старовини в Борисполі залишилось дуже мало – можна відмітити хіба колишню земську школу. Але в Борисполь все рівно потрібно їхати кожному українцю, хоч раз у житті. Поїхати, щоб побувати на могилі автора слів гімну України – Павла Чубинського, та на меморіалі загиблих повстанців.
У травні-червні 1920 року в Борисполі спалахнуло антибільшовицьке повстання. В цей час українсько-польські війська зайняли Київ, тому бориспільчани, сподіваючись на підтримку, підняли атибільшовицьке повстання у місті та взяли владу до своїх рук. На жаль, контрударом, більшовики стримали Петлюру та поляків, і до Борисполя їхнє військо не дійшл, натомість у місто ввійшла 58-а дивізія 12-ї армії рсфср. Дивізією керував калмик Ока Городовіков, в дивізії було багато калкмицьких кавалеристів… Маючи чисельну перевагу більшовики подавили повстання і жорстоко розправилися із повсталим містом. Дві третини Борисполя було спалено, а кожного 5-го чоловіка розстріляли…
Загиблих і страчених повстанців поховали у спільних могилах, на кладовищах Борисполя. Найбільше – близько трьох сотень – на Книшовому кладовищі, де була могила видатного українця, автора слів до нашого гімну, Павла Чубинського… Пізніше на цьому ж кладовищі ховали загиблих від голоду 1932-1933 рр., та жертв репресій. Кількість похованих невідома, адже російські варвари усіляко стирали історію про повстання із народної пам’яті, та і про голодомор також, і про Чубинського. Тому кладовище знесли.
Лише у 1990 році, з ініціативи Народного руху України, було приблизно встановлено, де знаходилась могила Павла Чубинського, встановлено дубові хрести в пам’ять жертв Голодомору 1932-1933 років та розстріляних бориспільців, учасників антибільшовицького повстання 1920 року. А нині тут меморіальний комплекс. Вдалося встановити частину прізвищ повстанців та чим вони займались у житті – про це говорять меморіальні таблички. Унікальний комплекс, який розташований поряд із дорогою на Київ. Ми переписали роди занять похованих у братській могилі людей, більшість з яких, були повстанцями. Дуже цікаво: селян – 41, селян-одноосібників – 13, робітників – 12, бандуристів – 5, вчителів -6, рахівників – 5, сторож, охоронець – 3, червоноармієць -4, староста церкви, працівник торгівлі – 2, референт споживспілки, інспектор, художник, касир, завідувач Київторгу, директор млина, начальник відділу механізації, двірник, приватний швець, заступник директора обсерваторії, контролер, начальник контори комунгоспу, ветлікар, технік геодезист, професор, обліковець, агороном, завідувач цеху хлібопекарні, керівник осередку просвіти, лікар, тарифікатор, завідувач сільпо, власник крамниці, санітарка, директор нафтобази, актор, начальник ветпункту, редактор газети, письменник, священик, фельдшер, механік, мірошник, директор маслозаводу.
На місці могили (чи то там, де вважають, що вона була) нині стоїть пам’ятник великому українцю Павлу Чубинському – це і є головна пам’ятка Борисполя.
Текст та фото Романа Маленкова.
Пам’ятник на умовній могилі Павла Чубинського.
