Голосієвська пустинь (Свято-Покровський монастир) знаходиться в Голосієвському районі за адресою: вул. Затєвахіна, 14.
Взагалі Голосієв – це історична місцевість, яка вперше згадується в 1541 році як володіння Печерської Лаври, як хутор Голосіївський. Існують версії, що тут був засаджений ліс на голому пустинному місці (“голо сіян”) чи те, що при монголо-татарській навалі тут голосили жінки. Також цікава історія про те, що в лісі проживав розбійник Голуб, який заточив молоду вродливу дівчину в підземелля. Полонянка кричала і сильно голосила в сльозах, але ті, хто проїзжав то думав, що це нечиста сила і не намагався поцікавитись криками. Розбійника невдовзі спіймали і казнили, а дівчину так і не знайшли. Хоча крики і стони її були ще довгий час чути в цій місцевості.
В 1631 році архимандрит Києво-Печерської Лаври, а потім вже митрополит Петро Могила збудував тут церкву Святого Иоанна Сочавского небесного покровителя Молдови. Невдовзі Голосієвська пустинь стає літньою резиденцією митрополитів. В пустині було збудовано дерев’яні келії. Петро Могила часто приїздив сюди “чтобы молитвой и тишиной врачевать и подкреплять душу, а также просить помощи покровителя своєй родины”. Після смерті Петра Могили були збудовані церкви на честь Варлаама та Іоасафа. Збереглись свідоцтва про те, що Імператриця Єлезавета Петрівна залишила 600 рублів на кошти пустині. В 1918 році обитель було пограбовано, а в 1919 році монастир переходить під крило комунального господарства Київського Міськвиконкому. В зв’язку з цим більша частина поселення пішла заробляти гроші по селах.
В 1922-1923 роках монастир був переданий Сільськогосподарській академії.
Під час війни в 1941-1945 рр. майже не була пошкоджена. Після війни монастирські будівлі використовувались як господарчі споруди. В 1950-1960-х роках їх було розібрано, як такі, що не мають художньої цінності. У 1990-2000-ні роки Голосіївську пустинь (Свято-Покровський монастир) було відновлено і відбудовано.
Текст та фото Маленкова Ростислава