Іллінська церква розташована у дальньому закутку Подолу, зовсім не в центрі, тому туристи бувають біля неї рідше, ніж біля інших церков Подолу. Але ансамбль Іллінської церкви є одним із найбільш цінних подібних архітектурних ансамблів України. Особливо, зважаючи на компактність комплексу, адже тут, буквально на «п’ятачку», крім власне церкви, розташовані ще й дзвіниця з корпусом Малої бурси, брама з огорожею, проскурня та крамниці. Крім того, Іллінська церква – одна з найшановніших на Подолі. Біля неї завжди парафіяни: приходять на служби, хрестини, вінчання. Хоча в тісноті розминутись важкувато, але ніхто ображеним не залишається.
Іллінська церква розташована на вулиці Почайнинській (№2). Задокументовано, що церква, освячена на честь Святого Іллі існувала в Києві ще в княжі часи. Існують припущення, що збудував храм князь Аскольд, і саме біля нього відбувалося хрещення киян у 988 році (тут просто місце було найзручніше, щоб загнати натовп у Дніпро). Але від тої церкви не залишилося і слідів, а от сучасна була зведена в далекому 1692 році. Замовником храму, який спорудили на місці зруйнованого однойменного дерев’яного, був київський міщанин Петро Гудима. У 1718 році церква досить сильно постраждала від пожежі. Відновили її аж у 1755 році, на кошти одного із нащадків засновника – полковника Павла Гудими. 1811 року велика пожежа знову пошкодила храм. Але його досить швидко відремонтували, а у 1818 році було встановлено новий іконостас. Хоча взагалі живопис храму протягом 19 століття поновлювався неодноразово, в тому числі знаними майстрами. Також у 19 столітті звели прибудови церкви, крамниці й огорожу.
В радянські часи Іллінську церкву закрили. Іконостас зруйнували (а може розікрали) а будівлю віддали елеватору під склад зерна. В часи фашистської окупації церкву відкрили, і з того часу вона вже не закривалася. Нині храм підпорядкований УПЦ МП.
Генеральний план комплексу Іллінської церкви: а. Іллінська церква. б. Дзвіниця з корпусом Малої бурси. в. Огорожа з брамою. г. Проскурня. д. Крамниці
План Іллінської церкви
Було б дивно, якби наприкінці 17 століття українці будували храм не у стилі козацького бароко. Тому й Іллінська церква – представник цього стилю. Хоча майбутні прибудови змінили зовнішність храму, але основні ознаки стилю простежуються досить чітко: навіть у плані це типовий козацький тридільний храм, хоча й не дерев’яний.
Стіни храму дуже гарно розписані, хоча більшість розписів виконані були вже після розпаду СРСР (в період СРСР вони були майже знищені). Розписи дуже цікаві і загадкові. Хоча їх загадковість можливо пов’язана із специфічним освітленням в храмі, а також із тим, що більшість сюжетів присвячені пророку Іллі.
Іллінська церква нині у прекрасному стані. Навіть великий скляний ганок та скляні двері, на мою думку, не псують храму, адже вписані в ансамбль досить гармонійно.
Текст та фото Романа Маленкова
