Церква Всіх Святих була збудована в стилі українського бароко на кошти гетьмана Івана Мазепи. Роки будівництва 1696-1698 роках. Зведена за типом хрестово-купольної української дерев’яної церкви. Церква зводилась в один час з Економічною брамою за проетом російського архітектора, який працював переважно в стилі московського бароко. Цим архітектором був Дмитро Аксамитов відомий теж за такими проектами як: Лефортовський палац, церква в Батурині (не збереглась), мури Київської лаври та башти (Онуфріївська, Івана Кущника). Церква Всіх Святих двоярусна споруда, яка вражає своєю стрункістю, вишуканістю та багатим оздобленням. Інтер’єр церкви прикрашають два мармурові мозаїчні кіоти на південній та північній стіні. Свого часу Церква Всіх Святих зацікавила Тараса Шевченка і в 1856 році він зробив замальовку з неї (сепія).
Ковнірівський корпус (проскурниця та книжкова крамниця) є однією з кращих споруд Лаври. ЇЇ побудував один з працівників монастиря, каменяр Степан Ковнір. Як архітектор він працював в стилі українське бароко, за його участі було збудовано: Кловський палац, в церкву Китаєвській пустині ,дзвіниці Ближніх та Дальніх печер.
Споруда сприймається зараз як одна будівля,але складається з двох різних споруд побудованих у різні часи, а вже потім об`єднаних в єдине ціле. Так, південна частина споруди – монастирська проскурниця, зведена у XVII ст, а на початку XVIII ст. Ковнір будує поруч книжкову крамницю з окремим входом. Після пожежі, у 1744-1746 рр. він відбудував обідва будинки, надавши їм сучасного вигляду.
Монастирська проскурниця – це досить цікава квадратна в плані споруда з масивними стінами. На межі XVII і XVIII ст. до основної будови прибудовано келію доглядача проскурниці, а згодом – книжкову крамницю. Одночасно з побудовою крамниці над всім будинком, що утворився, звели шість фронтонів – найбільший з них – над проскурницею, найменший над прибудової до неї і чотири однакові над крамницею. За радянської влади тут влаштовано музей історичних коштовностей.
Перша будівля друкарні була дерев’яною і збудованою в 1615 році. Заснував її відомий вчений ,просвітитель, архімандрит Лаври Єлесей Плетенецький. Потім збудували цегляну будівлю, але вона сильно постраждала після пожежі 1718 року.Зараз прилягає до Ковнірівського корпусу. Будівля оформлена у стилі українського бароко.
Миколаївська церква – згадується ще в Києво-Печерському патерику в 1462 році, але як дере’яна. Мурована церква споруджена приблизно 1700 році за звичайною схемою українських трапезних — до трапезної палати зі сходу прилягає гранчастий вівтар, завершений банею, а з заходу передпокій. Після пожежі 1718 року з заходу додано лікарняну палату, а з півночі — гранчастий тамбур при вході до пономарні. Церква відноситься за стилем до українського бароко. Блакитний купол вкритий золотими зірками і увінчаний хрестом з золотим голубом на ньому.
1780 роком датувався не зберігшийся іконостас роботи київського сніцаря Андрія Здорилковського. Срібні царські врата до нього виконав 1802 р. відомий київський ювелір Самсон Стрільбицький. Оклад престолу був виготовлений 1878 р. У другій половині XIX ст. будівлю було спотворено надбудовою другого поверху над палатою.
Аптека -В 1902-1903 роках. На місці одноповирхової будівлі за проектом архітектора Єрмакова збудували двоповерховий цегляний корпус із дзвіницею, який відійшов Микільському Больницькому монастирю.
Іконописна майстерня– була започаткопана Аліпієм.В 1880-1883 роках збудована за проектом академіком Сичуновим.
Іконописні майстерні розміщувались на другому поверсі, на першому була ключня. В підвалах будинку була льодовня, склад для пивних і квасних бочок, котельня для обігріву будинку. Зараз в цьому будинку розташовані творчі майстерні Спілки художників України.
Текст та фото Маленкова Ростислава
