Церква Спаса на Берестові – “Берестове” – історична місцевість в Києві розташована між Липками Звіринцем і схилами Дніпра. Раніше Берестів це було княже село, яке розташовувалось там, де зараз знаходиться Парк Слави та верхня частина Києво-Печерської Лаври. В Берестові розміщувався палац князя Володимира Святославовича. Палац згадується в літописах ХI-XII ст. зокрема Нестором Літописцем. Потім в Берестові перебували князі київські Ярослав Мудрий, Всеволод Ярославович, Володимир Мономах. 1091 році князівський палац зруйнували половці.
У 1072 році вперше згадується церква, як усипальниця роду Мономаховичів, але точна дата побудови храму невідома. Дослідники вважають ХI-XII ст. періодом закладення храму. Перша згадка датується 1138 роком коли була похована дочка Володимира Мономаха Єфимія. В 1157 році тут було поховано засновника Москви Юрія Долгорукого, а в 1172 році його сина Гліба.
Храм не зберігся в своєму первісному стані. В ХІІІ ст. йому завдав школи землетрус, а в 1482 році монголо-татарське нашестя хана Менглі-Гірея майже зруйнувало храм.
Відновив церкву Митрополит Петро Могила. Внаслідок чого вона набула вигляду української хрестоподібної церкви, яка проіснувала без змін близько 50-ти років. Взагалі храм являв собою шестистовпну споруду з трьома апсидами та однією банею. Від оригіналу споруди залишився лише нартекс (вхідне приміщення з західної сторони церкви відділене від основного приміщення стіною; призначалось для осіб, які не мали права входити в храм)
Стіни церкви викладені з цегли, характерної для кам’яних будівель Києва ХІ-ХІІ ст., затопленим способом. Фасади храму оздоблені широким меандровим фризом, хрестиками, пілястрами, декоративними нішами.
Вікна на фасаді та викладені цеглою, хрести урізноманітнюють досить стриману симетричну архітектуру храму.
В кінці ХVІІІ століття Степан Ковнір за свій кошт поставив у церкві новий іконостас. Вхід до церкви влаштований через трьохярусну кам’яну дзвіницю.
У 1813 році була прибудована дзвіниця, зведена за проектом архітектора Меленського. Рівно через сто років церква досліджувалась відомим археологом Мілеєвим. Він виявив її первісні фундаменти, відчищені від тиньку стіни будівлі, тоді ж були звільнені від пізніх записів могилянські фрески 1644 року.
Живопис храму було відновлено у 40-х роках XVII ст. Для розпису Петро Могила запросив грецьких майстрів.
Дзвінниця Ближніх печер – була збудована на місці дерев’яної у 1763 році під керівництвом Степана Ковніра. Автор проекту невідомий. Спорудження її почалося після закінчення будівництва Великої лаврської дзвіниці.
Дзвіниця має два яруси, квадратна в плані, з великою майже сферичною банею, і двох’ярусною маківкою. Висота її 27,3 метрів.
На першому ярусі є арочний прохід, до якого з півночі і півдня підходить дерев’яна галерея, що веде до Ближніх печер. Стіни першого ярусу дзвіниці вкриті рустом. На другому ярусі, з кожного боку, зроблені арочні отвори – для підвішування дзвонів, обабіч яких розміщені колони коринфського ордера, по п’ять з кожного боку.
У 1754 р. монастир замовив у Москві дзвін вагою 77 пудів, який того ж року був відлитий майстром Михайлом Слизовим і 8 січня 1755 р. доставлений у Київ.
Дзвіниця є одною з типових пам’яток архітектури XVIII ст., яка доповнює комплекс споруд XVII-XVIII століття.
Церква Воскресіння Христового – храм збудований в 1701-1706 роках на кошти козацького полковника Констянтина Мокієвського. В 1887 році сильно постраждав від пожежі.
Будинок настоятеля
Церква Живоносного джерела – знаходиться на території Нижньої Лаври біля східной брами. Церкву споруджено в 1913 році над артизіанським колодязем. Який служив для поліпшення дренажу пагорбів на території Лаври. Під час окупації 1941-1943 роках церква сильно постраждала, було зруйновано верхній ярус.
Дзвіниця Дальніх печер – знаходиться недалеко від церкви Різдва Пресвятої Богородиці. Висота її становить 41 м.
Збудована в 1761 році знаменитим лаврським майстром Ковніром за проектом архітектора П. Неєлова.
В 1959-1962 роках дзвіниця Дальніх печер була відреставрована.
Баня, рами ліхтарів, хрест і шпилі вкриті міддю та позолочені. На позолоту використано близько трьох кілограмів золота.
Церква Різдва Пресвятої Богородиці – знаходиться на пагорбі недалеко від дзвінниці. Вона збудована в 1696 році на місці дерев’яної, на кошти білоцерківського полковника Костянтина Мокієвського. Саме тут, колись, ще за часів першого ігумена Печерської лаври Варлаама, були зведені перші дерев’яні наземні споруди монастиря – церкви та келії.
Церква була трикупольною, трикамерною, що характерно для церковної дерев’яної архітектури України того часу. У 1767 році до всіх чотирьох кутів храму були зроблені прибудови, над якими додатково встановлено чотири декоративні бані, які значно збагатили силует церкви.
Стіни храму на кутах і вівтарній апсиді оздоблено пілястрами, які вгорі переходять у складний профільований карниз. Щілиноподібної форми з півциркульним завершенням вікна оздоблено профільованими наличниками. Портал оформлено колонками коринфського ордера. Підлога у храмі чавунна, візерунчаста. Дерев’яний іконостас виконано 1784 року в стилі рококо. Він мав срібні карбовані царські врата вагою більше двох пудів роботи майстра Г.Чижевського.
Хрестовоздвиженська церква розташована над Ближніми печерами. Збудована на кошти полтавського козацького полковника Павла Семеновича Грецика в 1700 році. Хрестовоздвиженська церква не зазнала до нашого часу істотних змін. Храм був місцем поховання переважно духовних осіб. Але першим тут був похований фундатор храму полковник Павло Герцик.
Фото та текст Маленкова Ростислава
