Мури – оборонна частина монастиря, яка входить до оборонної системи ( фортифікації) Київської фортеці. Мури Лаври досить надійні, як відомо з літописів, вже у ХI-XII столітті територію монастиря обнесено було частоколом. В 1240 році перші мури були зруйновані монголо-татарами. Так огорожа залишалась дерев’янною, яку періодично укріпляли земляними валами. В 1679 році козаки гетьмана Івана Самойловича звели навколо монастиря земляні вали.
В 1698-1701 роках на кошти Івана Мазепи Лавру огороджують високими мурами з п’ятьма баштами та кількома в’їздними брамами, в тому числі з надбрамними храмами. До нашого часу дійшли Онуфріївська, Івана Кущника, Малярна та Південна башти. Двох’ярусні башти, оснащені бійницями, виступають за лінію мурів. Муровані оборонні стіни, в нижній частині завтовшки 2,5-3 м, мали висоту 7метрів і завершувалися бойовими галереями на вступах муровані у вигляді аркад з внутрішнього боку.
Укріплання Лаври стали цитаделлю, довкола якої в 1706 році, за наказом Петра І, розпочато було спорудженняземляної фортеці за так званою Вобною системою ( за розробкою французького теоретика Вобана). Земляний вал заввишки 6 метрів оточив Лавру півколом – з урахуванням природного захисту з боку Дніпра. Печерська фортеця являла собою добре продуману систему земляних валів та редутів з бастіонами і ровами. На її озброєнні перебувало 467 гармат, 27 мортир та 3 гаубиці. До фортеці вели три брами в бік схилів Дніпра насипано Спаський бастіон та Павлівський напівбастіон; між Київською та Васильківською брамами – Петрівський та Успенський бастіони; між Васильківською та П’ятницькою брамами – Кавалерський, Андріївський та Олексіївський бастіони; між П’ятницькою брамою та дніпровськими схилами – бастіони Семенівський та Різдвяний ( біля церкви Різдва Богородиці на Дальни печерах). Будівництво, що супроводжувалося жорстким визиском з боку російських офіцерів щодо українського козацтва, тривало понад десять років. Упродовж ХVIII століття Київська фортеця вдосконавлювалася і оновлювалась. Але як фортифікаційна споруда жодного разу за призначинням не використовувалась.
У південно – західній частині муру розташована Годинникова вежа. Вона збудована в 1698 – 1701 роках на кошти Івана Мазепи. Після завершення будівництва на цій вежі було втановлено годинник, тому вона й називається Годинниковою чи Дзигарською. У другій половині ХVIII століття годинник переробили і він був на вежі до 1816 року.
Вежа не має вікон і скепінчастого перекриття. У плані восьмигранна з трьох’ярусною банею. Дах, барабан, ліхтар і верхівка виконані з дерева і покриті залізною бляхою. Фундамент цегляний. На другий ярус можна було потрапити з бойових галерей і фортечних мурів. Годинникова вежа була призначена для оборони південної частини фортечніх мурів. Наприкінці ХVІІІ століття вежа втратила бойове призначення і використовується як господарча споруда.
Вежа Івана Кущника збудована на кошти Івана Мазепи, як сторожова вежа в 1698 році разом з кам’яним муром і входить до системи фортифікаційних споруд монастиря. Названа на честь Івана Кущника. Яку збиралися облаштувати на другому ярусі вежі, але не облаштували. Спочатку ця споруда була двох’ярусною. Верхній ярус надбудували під час реставрації в 1718-1727 роках. Нижній ярус призначався для оборони. Зараз вежа Івана Кущника триярусна з цегли, восьмигранна в плані, завершена декоративною дерев’янною верхівкою з хрестом.
Онуфріївська вежа знаходиться в південно-східній частині фортечних мурів. Зведена вона також на кошти Івана Мазепи у 1689 році. Спочатку вона була задумана, як невелика церква з однією банею. Архітектура вежі має подібність з церквою Всіх Святих. Триповерхова споруда декорована пілястрами і лопатками, вікна оформлені сандриками. Після побудови Онуфріївську вежу було перетворено на палату. В 1839 року з неї зняли барабан з банею. У випадку облоги з вежі можна було вести оборонні дії. До нашого часу Онуфріївська вежа зберегла свої основні архітектурні риси, але з первинного вигляду незалишилось практично нічого. Зараз вежа на реконструкції.
Малярна вежа розташована у північно-східній частині фортечних мурів. Як інші вежі Лаври збудована на кошти Івана Мазепи в 1698 році.Призначалась як вартова вежа. В XVIII столітті на другому поверсі знаходилася школа живопису тому і назва вежі Малярна. Висота споруди 8 метрів. Дах куполеподібний увінчаний флюгером. В 1838 році вежа була перебудована за проектом інженера полковника ІДзічканця. У такому вигляді Малярна вежа збереглася до нашого часу. У 1973 році вежа фундаментально відремонтована.
Південна брама була збудована в 1793-1795 рока за проектом інженера генерал-майора Шарля Пауля де Шардона. Своєрідний портал в рисах раннього класицизму. Південна брама має точне співвідношення усіх частин конструкції. Брама надзвичайно монументальна й є однією з перших пам’яток, створених у класичному стилі на території Києво-Печерської лаври.
Часті зсуви грунту на схилах руйнували мур і шкодили брамі. Шарль де Шардон виконав завдання блискуче: вже понад два століття Південна брама зустрічає численних відвідувачів і прочан, які прямують з печер на Верхню територію Києво-Печерської лаври.
Фото та текст Маленкова Ростислава
