Тривалий час цей будинок, розташований на вулиці Гоголівській (перпендикулярна вулиці Воровського), вважали ще одним витвором Владислава Городецького. Але виявилося що «повелитель цементу і бетону» цієї споруди не будував. Архівні документи допомогли з’ясувати що її у 1909 році звів інженер Володимир Безсмертний на замовлення полковника Федора Ягимбовського.
Цей будинок, поміж інших житлових того часу, вирізняється незвичністю та багатством декору, а ще абсолютною асиметрією двох своїх частин. Його фасад прикрашають маскарони, сови (символи мудрості) і, найвідоміший його барельєф – коти, які охороняють домашній затишок і добробут від чорта, який притулився на фронтоні.
В початковому плануванні тут було десять квартир – по дві на поверх. Полковник Ягимбовський здавав квартири в оренду, але недовго, адже у 1920 році більшовики націоналізували будинок.
Місцеві мешканці та краєзнавці традиційно називають цю будівлю «Будинком з котами», адже саме ці тварини найбільше запам’ятовуються в оздобленні фасаду. Будинок має неготичні риси, зокрема вони виражені у високих стрілчатих вікнах, але загалом він виконаний у стилі модерн, характерному для початку ХХ століття.
Ось що пише Вікіпедія про планувальні особливості будинку з котами:
Будинок Т-подібний у плані, характерного зеленого кольору, має 4 поверхи з боку вулиці та 5 – з боку двору. На кожному поверсі міститься по дві квартири, що мають незручне планування – деякі з кімнат надто витягнуті, а кухні і спальні мають лише по одному вікну, через що недостатньо освітлені. Усі вікна та балкони будівлі оформлені по-різному.
У 1920-ті роки у «Будинку з котами» мешкав відомий етнограф Микола Левченко. Інтелектуал, ерудит та поліглот, він знав багато мов, вивчав історію та археологію, був завідувачем бібліотеки Академії Наук України, прийомним сином академіка Кримського. У 1929 році його репресували – заарештували й присудили йому десять років таборів. В ГУЛАГу він психічно захворів й був звільнений у 1934 році. Невдовзі після звільнення покінчив життя самогубством.
Ще одним відомим мешканцем «Будинку з котами» був Степан Тимошенко – всесвітньовідомий вчений-механік. Він жив тут із 1917-го по 1920-ий. Основоположник теорії міцності матеріалів, теорії пружності та коливань, один із організаторів і перших академіків Української академії наук в 1920 році разом із родиною емігрував у Югославію, до Загреба (нині Хорватія), де йому надали кафедру в політехнічному інституті. Через два роки Тимошенко перебрався до США – у Філадельфії він отримав роботу в одній із приватних фірм. У 1927 році вчений став професором Мічиганського університету. Помер у Німеччині у 94 роки.
Нині на перший поверх «Будинку з котами» здається під офіси, на решті поверхів розташовані квартири.
Текст та фото Романа Маленкова
