Лук’янівський народний дім та трамвайне депо

Цей теремок на початку Дегтярівської я примітив давно. Облуплена штукатурка, кілька розбитих вікон, але цікава архітектура на зразок „псевдоруської”. „Що ж воно таке тут було?” завжди запитував себе. Але забудькуватість ніяк не дозволяла мені знайти відповідь (просто забував її пошукати).

Колишній Лук’янівський народний дім (1902 р.)

Поряд із теремком розташовувалось старовинне Лук’янівське трамвайне депо і я припускав, що будинок якось пов’язаний із трамваєм. Майже так і виявилося – тривалий час (із 20-х років минулого століття) тут був клуб трамвайщиків. Але у 2006 році депо знесли. А пізніше я побачив на дверях будинку листочок із написом „Київська мала опера”. І ось тоді я нарешті вирішив покопати історію будинку, та й самого трамвайного депо.

Фасад

Вигляд ззаду

Будинок за адресою Дегтярівська 5а був зведений у 1902 році архітектором Михайлом Артиновим. Як данину тодішній моді його збудували у стилі псевдо руської архітектури. Будувався він під Лук’янівський народний дім (своєрідний палац культури). Зовні він зовсім невеликий, тому я не міг припустити, що в будинку було влаштовано глядацький зал на 600!!! місць.

Народний дім збудували прямо над великим струмком (мав назву – Скоморох). Струмок сховали у труби.

До 1917 року в народному домі грались концерти та ставились вистави. А у 1910 році в залі дому влаштували перший у Києві кінематограф. В радянські часи народний дім ліквідували, а у приміщеннях розмістили клуб, а пізніше будинок культури, Лук’янівського трамвайного депо. Таким він і був до 21 століття. Але у 2006 році Лук’янівське трамвайне депо ліквідували (ну кому потрібне депо на супердорогій землі в центрі Києва), майже всі будівлі його знесли, а колишній народний дім прийшов у цілковите запустіння.

У 21 столітті приміщення здавали в оренду під офіси, але до 2006 року всі розташовані тут установи виселили – повинна була початись реставрація.

Електростанція (1894 р.)

Слід зазначити, що ідея „малої опери” у Києві виношувалась давно. Лук’янівський народний дім прекрасно підходив на цю роль, тому ще у 2004 році міська влада Києва вирішила розмістити малу оперу саме у цьому будинку. Але проект довго стояв „на приколі”, і лише у 2006 році було вирішено розпочати реконструкцію колишнього клубу трамвайщиків, щоб у 2009 розмістити у його приміщеннях Київську малу оперу. Не схоже, що реставрація-реконструкція була завершена, але судячи із папірців-об’яв оперу вже заселили. За повідомленнями в Інтернеті на реконструкцію із міського бюджету пішло 1 млн. 300 тис. гривень, але зовні не видно, куди пішли ті гроші.

Київська мала опера – це театрально-видовищний заклад, першочерговим завданням якої має бути оперна підготовка обдарованої молоді. Це так планувалось. Чи справдились плани – чесно не знаю…

Лук’янівське трамвайне депо працювало із 1892 року. Це було депо для паровозів Лук’янівської трамвайної лінії. У 1894 році лінію електрифікували. У стилі модерну було зведено електростанцію, будівля якої збереглася донині. До неї у радянські часи приліпили будинок тягової електропідстанції й всі потужності перенесли туди. Будинок колишньої електростанції, разом із будівлею контори (розташована поруч) – все, що залишилось від депо. А ділянку, яку знесли ще у 2006 році, так і не забудували. Цей пустир вже чотири роки прикрашає Лук’янівку. Дивно…

Текст та фото Романа Маленкова