Національна опера України імені Тараса Шевченка

Національна опера України імені Тараса Шевченка розташована в центрі Києва на вулиці Володимирській.

Ця споруда виникла в наслідок прикрої події, яка сталась в зимку 1896 році. Після одної з вистав, а саме “Євгений Онегин”, в одній з кімнат сталася пожежа. Полум’я не вдалося вчасно погасити. За деякий час з театру практично нічого не залишилось. Міський театр, який згорів, був збудований за проектом Івана Шрома. За 2 роки в той час згоріло в світі 22 театри. Київська громада звикла до старого театру, в якому виступали: Ленський, Савіна, Яблочкіна, Федотова, Степатова, Єрмолова. Демонстрували своє мистецтво чи не найзнаменитіші актриси ХIX ст., наприклад, Еліонора Дузе та Сара Бернар.

На цій сцені почалася перша в імперії за межами Москви та Петербурга вистава постійно діючого оперного театра. Тут публіка мала нагоду дивитись гру українських труп за участью: Кропивницького, Садовського, Зіньковецької та інших талановитих артистів.

Після численних дискусій щодо нового оперного театру було ухвалено рішення про міжнародний конкурс на кращий проект Києвської опери. В цьому конкурсі взяли участь більш як двадцять архітекторів з України, Росії, Німеччини, Італії, Франції. В лютому 1897 році стало відомо переможця. Ним став російський архітектор Віктор Шретер. Невдовзі до Києва надійшла вся технічна документація – 280 креслень, з яких мала народитися вишукана неоренесансна будівля, спорудження якої на місці старого театру розпочалося у 1898 року. На будівництві працювало водночас понад 300 чоловік. Архітектор не дожив до дня, коли відбулось урочисте освячення нового театру. Збудований він був в стилі нео-французького Відродження. На свій час Київський оперний театр справді вражав: партер, амфітеатр, бельетаж та чотири яруси могли вмістити одночасно 1318 глядачів (у партері налічувалося 384 місця). В інтер’єрах домінували оксамит і бронза. Вишукані крісла, люстри та світильники привезли із Відня.
Над головним входом театру красувався офіційний герб Києва із зображенням архістратига Михаїла – покровителя міста. Проти цього категорично виступив Київський митрополит Фіогност, який визнав це блюзнірством. Над таким гріховним закладом – і раптом святий небесний воїн. Герб замінили алегоричною композицією: геральдичні грифони тримають у лапах ліру як символ музичного мистецтва.

Фасад будівлі прикрашали бюсти композиторів М.Глинки та О.Сєрова, які подарували Києву артисти петербурзького Маріїнського театру. Під час реставрації будівлі у 1934 році їх зняли.

Для архітектора був важливий не тільки зовнішній вигляд театру, ритміка і вишуканий декор фасаду. Шретер подбав, щоб приміщення було зручним і для тих, хто виступатиме на сцені, і для тих, хто сидітиме у залі. В той час Київський оперний театр вражав своєю величчю, сцена якого була найбільшою в імперії: ширина – 34.3 м, глибина – 17.2 м, висота – 22.7 м. Архітектор добре врахував те, що приміщення вписувалось в історичну частину міста, його ландшафт та середовище. В 30-ті роки були наміри соціалістичної перебудови театру, але на щастя це лише залишилось в планах і не здійснилось. У середині 80-из років було здійснено капітальну реконструкцію театру. Будівля, яка всеж таки постраждала в часи Другої світової війни, просто вимагала залатання ран.

Реставратори не тільки зберегли чудовий зовнішній декор театру і глядацьку залу, але й значно збагатили його оздоблення. За рахунок перенесення дерев’яних гардеробів до цокольного приміщення значно поліпшився вигляд фойє.

Тепер фойє театру чарує своєю святковістю, вишуканістю, сяє переливом вогнів люстр та світильників, які відбиваються у розкішних венеціанських дзеркалах. Мармурові марші сходів, освітлені унікальними фарфоровими світильниками, ведуть до бельетажу та ярусів… Повсюди – бронза, позолота, сяйво кришталевих люстр. Змінено також параметри сцени, глибина якої із 17 збільшилась до 20 м, а висота з 23 до 27 м, що дозволило динамізувати переміну декорацій не тільки в антракті між діями, але й під час самої вистави. Загальна площа сцени тепер становить 824 кв. м. Її обладнали найновішими на той час механізмами, електронікою, освітленням.

   Національна опера та пам’ятник Миколі Лисенку

Під час реставрації замість старовинного органу встановили новий, збудований на замовлення театру чеською фірмою “Рігер-Клос”. Було переобладнано й оркестрову яму, в якій зараз одночасно може розміститись 100 музикантів.

Національна опера України, не зважаючи на свою відносно коротку історію, здобула визнання далеко за межами України. Самобутні інтерпретації класичної музичної спадщини і сучасних творів, виняткової злагодженості оркестр і хор, талановиті солісти, яскраві й самобутні виконавські традиції дозволили театру досягти мистецьких вершин і посісти важливе місце в сьогоденній музичній культурі Європи.

 Джерело: www.opera.com.ua

Фото Романа Маленкова