Розташування: Львівська область, Яворівський та Жовківський райони
Площа: 7108,0 га
Підпорядкування: Міністерство охорони навколишнього природного середовища України
Поштова адреса: 81070, Львівська обл., Яворівський р-н, смт. Івано-Франкове, вул. Зелена 23
Тел./факс: 8(03259) 3-31-35
E-mail: park@vv.ukrtel.net
Яворівський національний природний парк знаходиться на території Українського Розточчя – одного з найцікавіших фізико-географічних районів Західної України. Українське Розточчя являє собою вузьке (в середньому 25 км) горбогірне пасмо довжиною 75 км, яке на півночі різко підіймається над Малим Поліссям. У південно-східній частині його проходить Головний Європейський вододіл, на схилах якого беруть початок річки, що належать до басейнів двох морів – Чорного і Балтійського.
Територія парку простягається своєрідним півмісяцем від с. Верещиця Яворівського району до с. Крехів Жовківського району. Його протяжність з заходу на схід – 12-13 км, а з півночі на південь – від 2,5 до 12 км. На півдні парк межує з природним заповідником “Розточчя”, а на півночі – з навчальним полем Яворівського учбового центру ЗОК МО України, відомим як Яворівський полігон. Поблизу парку розташовані наступні населені пункти : с. Верещиця, с. Старичі, смт. Шкло, м. Новояворівськ, с. Лелехівка, смт. Івано-Франкове, с. Ставки, с. Середній Горб, с. Верхутка, с. Лозино, с. Дубровиця, с. Млинки, с. Папірня, с. Фійна, с. Козулька, с. Крехів.
У західній частині парку протікає річка Верещиця, яка впадає у Дністер. У межах парку беруть свій початок ліві притоки Верещиці – річки Ставчанка і Стара Ріка. На півночі знаходяться витоки річок Дерев’янки і Свині (басейн річки Західний Буг).
Парк було створено 4 липня 1998 року Указом Президента України № 744 на базі Яворівського регіонального ландшафтного парку (що існував тут з 1996 року на площі 4190,0 га) та прилеглих територій Старичівського та Магерівського військових лісгоспів.
Загальна площа національного парку становить 7108,0 га , з яких 2915,0 га надані парку в постійне користування, а 4193,0 га включені до його складу без вилучення у землекористувачів. В установі працюють 44 чоловіка, з них у науковому підрозділі – 4, у службі охорони – 16 осіб.
За функціональним зонуванням територія парку розподілена на заповідну зону площею 661,6 га, зону регульованої рекреації – 1254,1 га, зону стаціонарної рекреації – 30,2 га та господарську зону – 5162,1 га.
Метою створення парку є збереження, відтворення та раціональне використання типових і унікальних лісостепових ландшафтів та інших природних комплексів в межах Головного Європейського вододілу.
За фізико-географічним районуванням територія парку відноситься до Розтоцького району Розтоцько-Опільської області Західно-Української лісостепової провінції.
На південному сході парк межує з природним заповідником “Розточчя”. На його території немає населених пунктів, завдяки чому антропогенний вплив на природні екосистеми є незначним.
Клімат цієї території характерний для Розточчя, що розміщене в пограничній зоні впливу атлантичних повітряних течій із заходу та континентальних – зі сходу. Загалом клімат помірно вологий. Середньорічна кількість опадів становить 700 мм, а середньорічна температура – +7,5°С. Найбільше опадів випадає в червні-липні, а найменше – в січні-лютому. Найтепліший місяць року – липень (+17,7°С), а найхолодніший – січень (-4,2°С). Річні коливання температур незначні і сягають 21,9 °С.
Рельєф парку являє собою поєднання крутосхилих горбів-останців, платоподібних піднятть, широких міжпасмових улоговин, терас і заплав річок. Підняття порізані глибокими (місцями до 80-100 м) ярами, які місцеві жителі називають “дебрями”. Найвищою точкою на території парку є безіменна висота з відміткою 403,6 м, розташована західніше с. Млинки. Серед інших вершин виділяються: 
Булава (397м), Кубин (378м), Березняки (378м), Болтова Гора (360м), Вівсяна Гора (387м). Численні мальовничі горби-останці з скельними виходами масивних вапняків та вапнистих пісковиків надають паркові неповторної своєрідності. Тут часто зустрічаються невеликі печери, понори та штоки карстового походження. Цікавими є також навіяні вітром горби та дюни, вкриті сосновими борами.
На території парку найбільше поширені слабодернові, середньодернові та глибиннодерново-слабоопідзолені пісчані ґрунти на четвертинних та третинних пісках. На глинистих породах сформувалися слабодерново-слабоопідзолені глинисто-пісчані ґрунти, підстелені елювієм вапняків, а у пониженнях поширені торфувато-глеєві ґрунти на алювіальних відкладах.
Для Яворівського національного природного парку, як і в цілому для Розточчя, характерна висока лісистість. Тут найбільше поширені грабово-дубові, сосново-дубові, соснові ліси, а в пониженнях – вільхові. Букові ліси ростуть поблизу східноєвропейської межі ареалу і приурочені до горбистих ландшафтів. Цікавими є острівні реліктові осередки смереки, ялиці та явора, які збереглися на північно-східній межі свого ареалу. До реліктів середнього голоцену належать буково-соснові ліси. Трав’яна рослинність займає значно менші площі і сформувалася на природних луках та місцях колишніх пасовищ і поселень, а також по берегах річок і каналів.
Регіоном проходить флористична межа Середньої і Південно-східної Європи, що супроводжується переходом широколистяних лісів у Лісостеп. Тут проходить східна межа поширення дуба скельного, ялівцю, бука, південно-східна – сосни звичайної, північно-східна – ялиці білої. Карпатська флора представлена смерекою і, особливо, папоротеподібними. На скельних виходах наявні реліктові залишки степової рослинності. На території національного парку виявлено 8 угруповань, що включені до Зеленої книги України: субформація буково-соснових лісів, групи асоціацій соснових лісів зеленомохових та чорницевих, дубово-соснових лісів ліщинових, дубових лісів із дуба черещатого ліщинових, соснових лісів ялівцевих тощо. Рідкісними для регіону можна вважати угруповання букових лісів на північній межі ареалу, а також фрагменти сіро-вільшаників, ясеневі угруповання та деякі інші.
Флора Яворівського національного природного парку налічує близько 700 видів судинних рослин. Із них до Червоної книги України занесено 18 видів: баранець звичайний, плаун річний, сальвінія плаваюча, булатка великоквіткова, булатка довголиста, гніздівка звичайна, зозулині сльози яйцелисті, коручка широколиста, любка дволиста, любка зеленоквіткова, пальчатокорінник травневий, пальчатокорінник плямистий, коральковець тричі надрізаний, зозулині черевички справжні, підсніжник звичайний, білоцвіт весняний, лілія лісова, валеріана дводомна. На території парку в урочищі Біла Скеля знаходиться найсхідніше на Україні місцезростання костриці піскової. З видів, які можна вважати рідкісними для Розточчя, на території парку виявлено багаторядник шипкуватий, цибулю гірську, віхалку гіллясту, анемону лісову, купину кільчасту, вільху сіру, підмаренник польський тощо. В парку зростають понад 200 видів лікарських рослин.
Крім того, серед рідкісних видів, виявлених на території парку, 12 видів (всі орхідні та підсніжник білосніжний) знаходяться під охороною Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення (CITES), 2 види (сальвінія плаваюча та зозулині черевички справжні) – під охороною Конвенції про охорону дикої флори і фауни та природних середовищ існування в Європі (Бернська конвенція).
Серед безхребетних тварин особливим багатством відзначається фауна комах. На території національного парку та його околиць знайдено такі червонокнижні види, як: вусач мускусний, джміль моховий, махаон, мнемозина, стрічкар тополевий, райдужниця велика, сінниця геро, ендроміс березовий, стрічкарка орденська малинова, сатурнія мала, сатурнія руда.
Загальна кількість зареєстрованих видів хребетних тварин на сьогодні становить 289 видів. У парку охороняється 24 види риб, 11 видів земноводних, 6 видів плазунів, 200 видів птахів, 48 видів ссавців.
Серед представників герпетофауни багаточисельними є сіра ропуха, жаба озерна та трав’яна, звичайними – жаба гостроморда , квакша, прудка і живородна ящірки, звичайний вуж. Рідше зустрічається звичайна гадюка, веретільниця ламка, звичайний та гребінчастий тритони. Дуже рідкісним видом є водяний вуж та мідянка, занесена до Червоної книги України. В орнітофауні парку переважають лісові види. Найчисельнішими є дрібні горобині птахи – зяблик, вільшанка, чорноголова кропив’янка, вівчарики ковалик та жовтобровий, білошия мухоловка, повзик, чорний та співочий дрозди. З хижих птахів найчастіше зустрічається канюк. Найбагатшою за складом та чисельністю є орнітофауна дубових та буково-дубово-соснових лісів. У соснових лісах частіше трапляються синиці: велика, блакитна, чорноголова гаїчка, а також жовтоголовий королик, різні види дятлів. На прилеглих ставах сформувався водно-болотяний комплекс орнітофауни, в якому переважають лиска, попелюх, крижень, великий норець, звичайний мартин. Серед птахів, занесених до Червоної книги України, на території парку та його околиць зустрічаються: малий баклан, косар, чорний лелека, білоока чернь, гоголь, скопа, орлан-білохвіст, малий підорлик, змієїд, рудий шуліка, лунь польовий, сірий журавель, кульони великий та середній, коловодник ставковий, пугач, довгохвоста сова, сірий сорокопуд.
Серед ссавців парку найвищою видовою різноманітністю відзначаються гризуни, найчисельнішими є жовтогорла миша і лісова полівка. З мисливських звірів зустрічаються білка, заяць-русак, куниця лісова, тхір лісовий, дикий кабан, козуля, єнотовидний собака, лисиця, а з занесених до Червоної книги – видра річкова, норка європейська, горностай, борсук. На територію парку зрідка заходить лось, а в околицях іноді зустрічається благородний олень. В останні роки помітно зросла чисельність вовка. Печери та інші підземні сховища мають виняткове значення для збереження біорізноманіття рукокрилих, в тому числі і “червонокнижних” – широковуха європейського, нічниць війчастої та довговухої. В 2005 році у верхів’ї р. Верещиця вперше виявлені поселення бобра.
Загалом на території парку зареєстровано 9 видів тварин, занесених до Європейського червоного списку, 34 види, занесені до Червоної книги України та 146 видів тварин, що підлягають особливій охороні згідно з Бернською конвенцією.
Завдяки сприятливим природним умовам національний парк має також значний рекреаційний потенціал і є цікавим об’єктом туризму.
Регіон, в якому знаходиться Яворівський національний природний парк, надзвичайно багатий на археологічні та історико-культурні пам’ятки. Тут відкрито низку стоянок давньої людини та городища княжої доби. На території, що прилягає до національного парку, знаходяться такі історичні та архітектурні пам’ятки, як: Василіанський монастир Св. Миколая у Крехові (ХVІІ-ХVІІІ ст.), Троїцький 
костел з дзвіницею (1614 р.) та церква Вознесіння Господнього (1831 р.) у смт. Івано-Франкове, Успенська церква (1739 р.) у с. Лелехівка, печера на Страдецькій горі та церква Успіння Пресвятої Богородиці (ХVІІІ ст.) у с. Страдч, руїни церкви Св. Михайла у колишньому с. Вишенька Велика на території полігону тощо. Серед лісових масивів часто зустрічаються мальовничі галявини та залишки фруктових садів – пам’ять про колишні села і хутори, виселені під час створення полігону.
На прилеглих територіях знаходиться 8 баз відпочинку, а також бальнеологічні курорти “Шкло” та “Немирів” із цілющою сірководневою мінеральною водою типу “Нафтуся”. Яворівський національний природний парк володіє значним рекреаційним потенціалом для розвитку еколого-пізнавального, культурологічного, сакрального, а також спортивного (кінного, велосипедного та лижного) туризму, а на прилеглих територіях – кваліфікованого туризму (мисливство, рибальство). В навколишніх населених пунктах існують сприятливі умови для розвитку агротуризму.
Розточанський край здавна славиться народними промислами – різьбою по дереву, гончарством, виробами з гутного скла і бісеру, яворівською писанкою та вишиванкою. Поблизу Яворівського парку, в місті Жовква, розміщений державний історико-архітектурний заповідник із цілим комплексом культурних пам’яток.
У парку функціонує 4 комплексних автобусно-пішохідних маршрути: “Страдч – Чорні озера”, “Від Янова до Крехова”, “Сповідь часу” (родинне гніздо Шептицьких), “Яворівський полігон – минуле і сучасність”, а також 4 пішохідних еколого-пізнавальних стежки: “Стежка Івана Франка”, “Лелехівка”, “Верещиця”, “Голуби”. В зоні стаціонарної рекреації парку облаштовані місця масового відпочинку туристів: літні відпочинкові навіси, мангали, місця для розведення вогнищ. На водоймах створені умови для аматорської риболовлі, облаштовано пляж, є можливість користування плавзасобами. Чудові краєвиди Розточчя милуватимуть очі, а ліс подарує свої багатства – гриби, ягоди, цілюще повітря.
Яворівський національний природний парк гостинно зустріне Вас у будь-яку пору року.
Підготовлено за підтримки та на основі матеріалів Державної служби заповідної справи України
